Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 у справі №2-а-2835/09/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/9991/1968/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Трофименко М.Є.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011

по справі №2-а-2835/09/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена»

до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання проведення перевірки, за наслідками якої складено акт, протиправною та скасування податкових повідомлень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання проведення перевірки, за наслідками якої складено акт, протиправною та скасування податкових повідомлень - задоволено. Визнано протиправним проведення позапланової перевірки, за наслідками якої складено акт від 03.12.2008 №24/8/11000003/3024567. Скасовано податкові повідомлення від 10.12.2008 №70 та №71.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровська митниця Міндоходів 27.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 41, 69, 86 Митного кодексу України, вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та положень Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 №1730.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дніпропетровською митницею проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена» з питань дотримання митного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 01.01.2006 по 01.10.2008.

Перевіркою виявлено випадки неповного включення позивачем сум на перевезення імпортних вантажів до задекларованої митної вартості товарів.

За результатами перевірки Дніпропетровською митницею складено акт від 03.12.2008 №24/8/11000003/3024567 та прийнято податкові повідомлення форми «Р» від 10.12.2008 №71, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів у розмірі 144869,17грн., у тому числі 96579,45грн. - основний платіж та 48289,72грн. - штрафні санкції: від 10.12.2008 №70, яким позивачу визначено ввізне мито у розмірі 53346,73грн., у тому числі 35564,49 грн. - основний платіж, 17782,24грн. - штрафні санкції.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, а позивачем виконано вісі обов'язки щодо декларування митної вартості товарів, а відомості, зазначені у вантажно-митних деклараціях, не можуть бути зміненні митним органом після їх прийняття.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 №1730, позапланові перевірки можуть проводитися, зокрема, у разі виявлення фактів, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена» з питань дотримання митного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 01.01.2006 по 01.10.2008 було призначено наказом Дніпропетровської митниці від 04.11.2008 №592.

За посиланнями відповідача підставою для призначення перевірки став лист Державної митної служби України від 22.05.2008 №11/5-35/5638-ЕП та від 25.07.2008 №1-12/66ЕП, а також доповідна записка начальника відділу ОКР Дніпропетровської митниці.

Разом з тим, зазначені доводи відповідача судами попередніх інстанцій були залишені поза увагою, належної правової оцінки їм надано не було. Посилання суддів як на підставу неправомірності проведення перевірки на відсутність зазначення підстав для її проведення в повідомленні від 05.11.2008 є необґрунтованим, оскільки Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, обов'язкове зазначення підстав перевірки у повідомленні про проведення перевірки не вимагається.

Колегія суддів також звертає увагу на те, порушення митним органом порядку проведення перевірки, якщо такі порушення і були допущені, не звільняє суб'єкта господарювання від відповідальності за правопорушення, що були встановленні в ході такої перевірки.

З урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом не допустити посадових осіб митного органу до проведення перевірки у разі порушення умов її проведення, встановлені актом перевірки порушення позивачем вимог митного законодавства підлягали оцінці судом під час розгляду справи.

Як вбачається з акту перевірки від 03.12.2008 №24/8/11000003/3024567, митний орган дійшов висновку про заниження позивачем митної вартості імпортованих ним товарів з огляду на не включення ним до вартості товару всіх транспортних витрат.

Однак, при розгляді справи суди не вжили належних заходів для встановлення фактичних обставин справи щодо зазначених в акті перевірки фактів, з якими митний орган пов'язує порушення позивачем вимог законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені обставини щодо правомірності визначення зобов'язань спірними податковими рішеннями по факту правопорушення, належна юридична оцінка цим обставинам дана не була.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 по справі №2-а-2835/09/0470 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:_________________ Т.М. Шипуліна

Судді:_________________ Л.І. Бившева________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
26.05.2015
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
№2-а-2835/09/0470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію