Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 у справі № 2а-7215/12/0170/3

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/5340/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів а Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року

у справі № 2а-7215/12/0170/3

за позовом Державного підприємства "Лівадія" (надалі - ДП «Лівадія»)

до Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (надалі - ДПІ у м.Ялті ГУ Міндоходів в АРК)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Ялті ГУ Міндоходів в АРК №0001732301/0 та №0001722301/0 від 01 липня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялті ГУ Міндоходів в АРК №0001732301/0 та №0001722301/0 від 01 липня 2008 року.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року.

За підсумками перевірки складено акт №1586/23-1/00412760/80 від 23 червня 2008 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п. 11.29, пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.3 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів пп. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції на час здійснення спірних правовідносин зупинена дія п. 7.7 ст.7, п. 10.1 і п. 10.2 ст.10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У перевіряємий період на сільськогосподарського товаровиробника, який здійснював операції з поставки товарів власного виробництва, крім підакцизних товарів, поширювався спеціальний режим оподаткування, передбачений вищевказаною нормою п. 11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Виходячи з вимог даного положення слідує, що дія цієї норми не розповсюджується на операції з реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизних товарів.

Пункт 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини передбачає, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану - вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" визначено конкретизований перелік спиртів та алкогольних напоїв як підакцизної продукції (товарів) та встановлено ставки на цю продукцію (товари) відповідно до кодів виробів за українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до ст. Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", ставка акцизного збору на виноматеріали (виноградне сусло) для виробництва коньячного спирту та ігристих вин з кодом товарної підпозиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 220430 дорівнює "0".

Згідно абз. 4 ст.2 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" на спирт етиловий, який використовується підприємствами первинного та змішаного виноробства для виготовлення виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла, ставка акцизного збору дорівнює "0".

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996р. №30/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 07.05.1996р. №178/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24.05.1996р. № 216/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11.07.1996р. № 313/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" .

У Законі України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої", для визначення підакцизної продукції вживається слово "виноматеріали".

Проте, саме по собі вживання у зазначеному Законі слова "виноматеріали" не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої, а отже, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь.

За вимогами п. 14 ст.1 Закону України "Про виноград та виноградне вино" виноматеріали виноградні - це продукти первинної переробки винограду, призначені для виробництва вин та іншої виноробної продукції.

Положення ст. 5 Закону України "Про виноград та виноградне вино" визначають, що вина і коньяки України виготовляються згідно з правилами виробництва і зберігання тихих вин, правилами виробництва і зберігання ігристих та шампанських вин, правилами виробництва коньяків України, відповідними стандартами і технологічними інструкціями, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. Для виготовлення вин і коньяків України застосовуються матеріали та речовини, дозволені для використання нормативними документами та Головним державним санітарним лікарем України.

Згідно з п.4.1 ДСТ України 4805:2007 "Виноматеріали оброблені. Технічні умови" оброблений виноматеріал - продукт первинної переробки винограду, призначений для приготування вин, який за типовістю та фізико-хімічними показниками відповідає вину даного найменування, пройшов повний цикл технологічної обробки і готовий для розливу після відпочинку та фільтрації, відповідно до чинної нормативно-технічної документації.

В даному випадку, керуючись положеннями п. 11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Лівадія" при здійсненні операцій з продажу виноматеріалів власного виробництва, включило їх до податкових декларацій, що подаються при застосуванні спеціального режиму.

Враховуючи вищевикладене та висновку комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи №269-16/11 від 29 серпня 2013 року, виноматеріали, що знаходяться у стадії незавершеного виробництва до завершення повного технологічного процесу в будь-якій фазі обробки, не відносяться до розряду готової алкогольної продукції, розливу не підлягають і не можуть сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу. Виноматеріали оброблені і необроблені не є готовим алкогольним напоєм.

Відмінні ознаки виноматеріалів і готової винної продукції (вина), визначені ДСТ України 4805:2007 "Виноматеріали оброблені. Технічні умови" та ДСТ України 4806:2007 "Вина. Загальні технічні умови", є підставою для визначення виноматеріалів сировиною для виробництва готової продукції.

Виноматеріали не можуть вважатися готовою підакцизною продукцією, оскільки вони не є кінцевим продуктом - вином. Вони є лише сировиною для його виготовлення, яке при реалізації повного технологічного циклу виробництва потребує обов'язкової технологічної переробки або обробки, залежно від виду та стану сировини.

Відповідно до висновку судово-економічної та товарознавчої експертизи №269-16/11 від 29 серпня 2013 року ДП "Лівадія" виробляє марочні десертні і кріплені виноматеріали, ординарні кріплені виноматеріали, сухі виноматеріали.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 грудня 2005 року між ДП "Лівадія" та НВАО "Масандра" було укладено договір купівлі - продажу №1/2005.

За період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року позивач передав у власність ЦК НВАО "Масандра" певний перелік товару, що підтверджується реєстром відвантажених виноматеріалів ДП "Лівадія", товарно-транспортними накладними, податковими накладними та додаткового підтверджується вищевказаним висновком судово-економічної та товарознавчої експертизи.

Згідно з даних, зазначених у технологічному журналі проведення виробничих процесів ТХМК №4 позивача, до моменту купівлі-продажу виноматеріали пройшли такі технологічні операції, властиві тільки для первинного виробництва, зокрема, для ординарних виноматеріалів: бродяче сусло, зняття з дріжджів, обклеювання, зняття з клею, фільтрація, відвантаження; для марочних виноматеріалів: бродяче сусло, зняття з дріжджів, егалізація, доспиртування, підкислення, відвантаження.

Згідно висновку судово-економічної та товарознавчої експертизи №269-16/11 від 29 серпня 2013 року позивачем були реалізовані виноматеріали з відповідними кодами товарної позиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Даним висновком підтверджено, що виноматеріали, реалізовані ДП "Лівадія" є виноробним продуктом, виготовленим із власної сировини з певних сортів винограду або спеціально підібраної суміші, що виростають в регламентованому районі, за схемами, передбаченими для первинного виноробства, з вмістом об'ємної частки етилового спирту від 11 до 21,5 %, у тому числі спирту природного бродіння в залежності від типу майбутньої готової продукції не менше від 1,2 % об. (для десертних) і 3 % (для міцних) призначені для виготовлення вин і є основною сировиною для його виробництва.

Реалізовані позивачем виноматеріали не пройшли повний цикл обробки і витримки, за схемами, передбаченими для вторинного виробництва, не є стабільними до всіх видів помутнінь, не призначені для пиття, розливу та реалізації кінцевому споживачеві як готовий продукт не підлягають.

Враховуючи вищевикладене можливо зробити висновок, що позивач не здійснював господарські операції з виноматеріалами з кодом товарної позиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 220430, які в розумінні ст. 1 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" є підакцизними товарами.

Законом України " Про ставки акцизного збору і ввізне мита на спирт етиловий і алкогольні напої" не встановлено акцизного збору на продукцію, яка мала відповідні коди.

Таким чином, позивач правомірно застосував у перевіряємому періоді спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до Статуту ДП "Лівадія" позивач є підприємством, заснованим на державній власності та підпорядкованим Міністерству аграрної політики України.

Згідно п. 1.9 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Так, у відповідності до пп. 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Положення абз. 1 та 3 пп. 7.8.2 п.7.8 даного Закону визначають, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.10 ст.10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, або має пільги у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 10.1 ст.10 цього Закону.

Зважаючи на викладене, за відсутності рішення органу управління державного підприємства про виплату дивідендів у встановленому розмірі, відсутні підстави для нарахування підприємству податку з дивідендів, оскільки у такому випадку відсутній об'єкт нарахування такого податку, а саме: сума дивідендів, призначених для виплати, на яку нараховується розмір податку.

Таким чином, підстави для висновку про виникнення у позивача обов'язку декларувати податок на прибуток за правилами пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Ялті ГУ Міндоходів в АРК №0001732301/0 та №0001722301/0 від 01 липня 2008 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів а Автономній Республіці Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак

Судді: ___________________ О.В.Вербицька ___________________ О.В.Муравйов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
27.05.2014
ПІБ судді:
Маринчак Н.Є.
Реєстраційний № рішення
2а-7215/12/0170/3
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу було залишено без задоволення
Подальше оскарження
рішення суду в подальшому не оскаржувалося
Замовити персональну презентацію