Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013 у справі № 2а/1770/5030/2012

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К/800/25007/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Муравйов О. В.

судді: Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.

за участю секретаря представників сторін:

від позивача: Малюги Ю. В.

від відповідача: Дячук С. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду

від 11.04.2013 року

у справі № 2а/1770/5030/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче»до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року у справі № 2а/1770/5030/2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Морган Феніче» задоволено. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року у справі № 2а/1770/5030/2012 скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області №0004271650 та №0004281650 від 11.09.2012 року.

Не погоджуючись постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишивши в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п. п. 200.1, 200.5, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства в Україні.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Морган Феніче» в декларації за червень 2012 року (з урахуванням уточнюючих декларацій) заявлено суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 210 812,00 грн. Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у квітні - грудні 2011 року та січні - травні 2012 року виникло в результаті придбання обладнання (в тому числі імпорту), будівельно-монтажних робіт з реконструкції корпуса № 2 ВАТ «Рівнесільмаш», який знаходиться у смт. Квасилів, Рівненського району під фабрику м'яких меблів. Позивач проводить реконструкцію даного об'єкта нерухомості, і на момент звернення до суду в експлуатацію даний об'єкт не введений та обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Крім того, позивач включив до суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року 1 026 892,00 грн. як від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань за травень 2012 року та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За результатами проведеної у серпні 2012 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби здійснено документальну позапланової виїзної перевірки ТОВ «Морган Феніче» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на розрахунковий рахунок за червень 2012 року та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, який задекларований по декларації за червень 2012 року, складено акт № 230/120/16/33426845 від 29.08.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. п. 200.4, 200.5, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в частині заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року на 1 026 892,00 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року на 2 120 944,00 грн., а також заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 922 051,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012 року № 0004271650, яким позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року зменшено на суму 2 120 944,00 грн. та від 11.09.2012 року № 0004281650, яким податковим органом визначено суму заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 1 026 892,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені в силі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Також судом першої інстанції зазначено, що облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів здійснюється по рахунку 15 «капітальні інвестиції» й зарахування на баланс основних засобів може бути відображенням по рахунку 10 «основні засоби» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки що суд першої інстанції припустився невірного тлумачення положень п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 цього Кодексу визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. п. 200.4, 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Дані положення регулюють відшкодування податкового кредиту, який виникає внаслідок придбання або спорудження основних фондів. При цьому умова щодо того, що на момент заявлення бюджетного відшкодування ці основні фонди повинні визнаватись активом (відображатись на рахунку 10) в зазначеному пункті Податкового кодексу України відсутня.

Згідно із пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основними засобами вважаються матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2 500,00 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

В абз. 2 п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України акцентується увагу на терміні «будівництво», зазначаючи таким чином, що платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок будівництва основних засобів. Вказана правова норма не передбачає обов'язку платника податку ввести об'єкт у експлуатацію до дати заявлення ПДВ до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» від 28.04.2001 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 205, це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт),

Оскільки, позивач, який є платником податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, здійснював реконструкцію нежитлової будівлі, яка віднесена до його основних фондів, колегія суддів вважає правомірним формування податковий кредит з ПДВ у зв'язку з проведенням реконструкції вищевказаної будівлі.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи податкового органу щодо того, що право на бюджетне відшкодування у позивача в даній ситуації виникає лише після відображення збудованого об'єкта на балансі на рахунку 10, оскільки це виключає можливість застосування п. 200.5 ст. 200 податкового кодексу України в тій частині, яка дозволяє відшкодування з бюджету податкового кредиту, нарахованого в результаті будівництва основних засобів.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено, що понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі № 2а/1770/5030/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька Н. Є. Маринчак

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
26.11.2013
ПІБ судді:
Муравйов О.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а/1770/5030/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга контролюючого органу була відхилена.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію