Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 у справі № 820/1247/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року м. Київ К/800/31467/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є.,

Карася О.В., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2013 року

у справі № 820/1247/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут лазерних технологій»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В

Приватне акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут лазерних технологій» (надалі також - ПАТ «Науково-дослідний інститут лазерних технологій», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 4 лютого 2013 року № 0001062201, №0001072201, №0001082201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення-рішення від 4 лютого 2013 року №0001062201, №0001072201, №0001082201, винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2013 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені актом від 22 січня 2013 року № 161/22.1-07/2447827.

Так, згідно висновків зазначеного акту, позивачем допущено порушення вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.5 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.11, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 502 559 грн., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 314 579 грн., вересень 2012 року в сумі 187 980 грн.; пункту 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (надалі також - Положення №637), у зв'язку з проведенням готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 5050 грн.

На підставі акту ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 4 лютого 2013 року:

- № 0001062201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 628 199 грн., з яких 502 559 грн. - за основним платежем та 125 640 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001072201 про визначення штрафних санкцій на суму 510 грн.;

- №0001082201 про визначення штрафних санкцій на суму 5050 грн. на підставі пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Згідно обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та визначення штрафу на суму 510,00 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень від 4 лютого 2013 року № 0001062201 та №0001072201 стали висновки відповідача про ненадання позивачем під час проведення перевірки оригіналів митних декларацій.

ПАТ «Науково-дослідний інститут лазерних технологій» було віднесено до податкового кредиту серпня-вересня 2012 року ПДВ в сумі 502 559 грн., а саме: ВМД від 14 серпня 2012 року №606626 ПДВ в сумі 21025,42 грн.; ВМД від 16 серпня 2012 року №434132 ПДВ в сумі 138154,32 грн.; ВМД від 27 серпня 2012 року №435502 ПДВ в сумі 113790,44 грн.; ВМД від 27 серпня 2012 року №435503 ПДВ в сумі 41608,73 грн.; ВМД від 26 вересня 2012р. №440707 ПДВ в сумі 187980,37 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України, відповідно до положень пункту 187.8 статті 187 ПК України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 201.12 статті 200 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 26 лютого 2013 року №11/02-08/2151 Харківська обласна митниця підтвердила, що суми ПДВ сплачені ПАТ «Науково-дослідний інститут лазерних технологій» з рахунку коштів, завчасно перерахованих на відповідних рахунок за ВМД від 14 серпня 2012 року №606626, ВМД від 16 серпня 2012 року №434132, ВМД від 27 вересня 2012 року №435502, ВМД від 27 серпня 2012 року №435503, ВМД від 26 вересня 2012 року №440707. У листі зазначено, що вказані ВМД подані до митного оформлення у паперовому вигляді. Згідно з Протоколом від 30 грудня 2005 року №11 Угоди про інформаційне співробітництво між Держмитслужбою та ДПА України, дані з електронних копій МД, оформлених при проведенні експортно-імпортних операцій суб'єктами ЗЕД та фізичними особами, щоденно передаються на центральному рівні Держмитслужбою України до ДПС України.

Також, як слідує з встановлених попередніми інстанціями обставин на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, позивач при подачі декларацій з ПДВ за серпень - вересень 2012 року інформував податковий орган про здійснення протягом серпня-вересня 2012 року імпортних та експортних операцій та надав копії вищезазначених ВМД.

Слід зазначити, що судом першої інстанції в судовому засіданні були оглянуті оригінали ВМД, копії яких залучені до матеріалів справи, та правильність оформлення яких відповідач не ставив під сумнів.

З урахуванням наведених вище норм та зважаючи на встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені та перераховані до бюджету за наведеними вище митними деклараціями.

Попередні судові інстанції також правильно визнали таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2013 року №0001072201 пославшись на наступні норми Податкового кодексу України та встановивши наступні обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, згідно висновків акту перевірки, фактичною підставою прийняття вказаного рішення стали висновки ДПІ про недотримання позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, що полягало у ненаданні до перевірки вантажних митних декларацій.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Наведені норми передбачають відповідальність платника податку у випадку не забезпечення зберігання документів протягом встановленого законодавством терміну.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на наведені вище норми, застосував до позивача штрафні санкції за ненадання до перевірки документів, а відтак, не вірно кваліфікував дії позивача.

При цьому слід також зазначити, що відповідно до узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки ПАТ «Науково-дослідний інститут лазерних технологій», який є додатком 4 до акту перевірки та додатку 6 «виконання імпортних контрактів» слідує, що під час проведення перевірки вантажно-митні декларації дослідженні суцільним порядком та були в наявності у підприємства; посилання щодо надання позивачем копій ВМД ні в акті перевірки, ні в додатках до нього відсутні.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим правомірно скасували податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2013 року №0001072201.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 4 лютого 2013 року №0001082201 стали висновки відповідача про порушення позивачем вимог Положення №637 з тих підстав, що у позивача відсутні первинні документи встановленої форми, які б підтверджували готівкові розрахунки підзвітних осіб ПАТ «Науково-дослідний інститут лазерних технологій» (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) з іншими підприємствами (фізичними особами-підприємцями) на загальну суму 5050 грн.

Згідно з пунктом 2.11 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

В ході розгляду справи позивачем підтверджено дотримання вимог пункту 2.11 Положення №637, з огляду на надання документів, що підтверджують готівкові розрахунки підзвітних осіб ПАТ «Науково-дослідний інститут лазерних технологій» (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) з іншими підприємствами (фізичними особами-підприємцями) на загальну суму 5050 грн., а саме: товарний чек на суму 3250,00 грн. від 22 січня 2012 року, виданого ФОП ОСОБА_7, квитанція від 5 серпня 2012 року №337 на суму 600 грн. згідно рахунку від 5 серпня 2012 року № 2597 за проживання в готелі ОСОБА_6, квитанція від 5 серпня 2012 року №336 на суму 600 грн. згідно рахунку від 5 серпня 2012 року № 2596 за проживання в готелі ОСОБА_5, квитанція від 5 серпня 2012 року №335 на суму 600 грн. згідно рахунку № 2595 від 5 серпня 2012 року за проживання в готелі ОСОБА_4

Попередні судові інстанції, задовольняючи позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 4 лютого 2013 року №0001082201, прийняли законне та обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: О.В. Карась, М.В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
26.06.2014
ПІБ судді:
Блажівська Н.Є.
Реєстраційний № рішення
820/1247/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію