Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.02.2015 у справі № 2а-5108/11/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/37882/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 26.02.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакігрейн" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а-5108/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакігрейн"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лакігрейн" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень: № 0000472303/0 від 21.09.2010; № 0000792303/0 від 23.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2011 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010 та складено акт № 3890/23-322-31570873 від 08.09.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000782303/1 від 23.11.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1007768 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 503884 грн.; № 0000792303/0 від 23.11.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за травень 2008 року 144044 грн. та застосовано штрафні фінансові санкцій 72022 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п.7.2, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на загальну суму 1007768 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2008 року на 144044 грн., що стало наслідком завищення ТОВ „Лакігрейн" податкового кредиту з податку на додану вартість за 2008 рік на загальну суму 1151128 грн. в результаті неправомірного включення до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів у 2008 році сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненнями (без документального підтвердження такого отримання) та виписаними постачальниками в минулих періодах.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних дати отримання податкових накладних підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та наданих відповідачу разом з податковими деклараціями по податку на додану вартість за відповідні періоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

А тому позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон N 168/97-ВР пов'язує право на його виникнення.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакігрейн" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а-5108/11/2670 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2011 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакігрейн" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а-5108/11/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2011 у справі № 2а-5108/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді С.Е. Острович, О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
26.02.2015
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Реєстраційний № рішення
2а-5108/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд задовольнив касаційну скаргу платника податків, скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію