Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 у справі № 2а-4999/12/1070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/800/13275/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представників позивача Наконечного В.Л.,Петрова О.М.,

представника відповідача Башта М.І.,

представника третьої особи Ханович К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року

у справі № 2а-4999/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач, ТОВ «Фоззі-Фуд»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському р-ні)

третя особа публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» (далі - ПАТ «Ерде Банк»)

за участю прокуратури Києво-Святошинського району Київської області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось у жовтні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Києво-Святошинському р-ні про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 05.10.2012 року № 1012 та рішення про опис майна у податкову заставу від 09.10.2012 року № 29.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у Києво-Святошинському р-ні від 05.10.2012 року № 1012; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Києво-Святошинському р-ні про опис майна у податкову заставу від 09.10.2012 року № 29.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2012 року позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі на адресу відповідача надіслав розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за серпень 2012 року, в якому самостійно визначив суму грошового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 3 080 330,00 гривень, що підтверджується квитанцією відповідача № 2.

18.09.2012 року позивачем до податкового органу засобами електронного зв'язку було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, в якій позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 10 051 501,00 гривня, що підтверджується квитанцією відповідача № 2.

Крім того, судами встановлено, що 27.09.2012 року позивачем відправлено по системі «Клієнт-Банк» до ПАТ «Ерде Банк» платіжні доручення на загальну суму 12 573 850,00 гривень, з яких 2 522 348,00 гривень з призначенням платежу збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за серпень 2012 року та 10 051 502,00 гривні з призначенням платежу податок на додану вартість за серпень 2012 року.

На підставі невиконання ПАТ «Ерде Банк» зобов'язання з перерахунку коштів, 28.09.2012 року позивачем на адресу податкового органу направлено повідомлення № УРБ 10/14-4161 про невиконання банком взятих на себе зобов'язань.

Однак, 05.10.2012 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 1012, відповідно до якої сума податкового боргу ТОВ «Фоззі-Фуд» за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 05.10.2012 року становить 9 270 208,06 гривень, у тому числі з податку на додану вартість - 6 786 442,05 гривні, зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства - 2 483 766,01 гривень.

Разом з тим, на підставі наявного у позивача податкового боргу та надісланої податкової вимоги відповідачем прийнято рішення № 29 від 09.10.2012 року про опис майна ТОВ «Фоззі-Фуд» у податкову заставу.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи наведені норми, прийшли до вірного висновку про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, факт своєчасної сплати позивачем узгоджених грошових зобов'язань згідно поданих декларацій та розрахунку за серпень 2012 року до установи банку підтверджується копіями реєстру відправлених документів, відміткою банку «одержано банком» дата отримання 27.09.2012 року, виписками по рахунках з системи «Клієнт-Банк» за період з 01.09.2012 року по 27.09.2012 року, виписками ПАТ «Ерде Банк» за період з 03.09.2012 року по 16.10.2012 року та копіями накладних до суми з готівкою і копіями супровідних відомостей до суми з готівкою про інкасацію ПАТ «Ерде Банк» у ТОФ «Фоззі-Фуд» грошових коштів, які наявні у матеріалах справи.

Крім того, судами встановлено, що 05.10.2012 року ПАТ «Ерде Банк» частково перераховано до державного бюджету сплачений позивачем 27.09.2012 року збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у розмірі 300 866,00 гривень, що підтверджується дослідженою судами випискою по рахунках за період з 05.10.2012 року по 05.10.2012 року. В решті кошти не перераховані з вини банку.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаних сумах припинився, у зв'язку з чим у податкового органу не має підстав для надсилання позивачу податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу від 09.10.2012 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року у справі № 2а-4999/12/1070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. Костенко (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно

Помічник судді Паніотова В.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.02.2014
ПІБ судді:
Бухтіярова І.О.
Реєстраційний № рішення
2а-4999/12/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга залишена без задоволення. Рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію