Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 у справі № 820/5632/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ К/800/63117/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В., Ланченко Л.В.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року

по справі № 820/5632/13-а

за позовом Приватного підприємства «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень»

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень» (звернулося до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 року №0000292210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 1491016,50 грн., з яких у тому числі 994011,00 грн. - основний платіж, 497005,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); №0000282210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт. послуг) на 1097299,50 грн., з яких у тому числі 731533,00 грн. - основний платіж, 365766,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); №0000302210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб на 250930,24 грн., з яких у тому числі 200744,19 грн. за основним платежем, 50188,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Індустріальної МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» (код ЄДРПОУ 31632557) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та зафіксовані порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 288, ст. 289 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п. 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, нормами витрат матеріалів, платіжними дорученнями та ін.

Списання придбаних у контрагентів матеріалів на виробництво готової продукції підтверджується калькуляціями.

У зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Належних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, відповідно до положень пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Типовий договір оренди землі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220.

Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року №1724.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди) .

Судами встановлено, що між позивачем та Харківською міською радою укладено договір оренди землі 06.03.2006 року, відповідно до якого ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Північна, 4.

Згідно акту перевірки, сума орендної плати за землю, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель за 2012 рік, складала 366730,11 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів щодо помилковості такого розрахунку податкового органу, оскільки згідно з п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

У разі, якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Листом від 12.01.2012 року №355/22/6-12 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» Державне агентство земельних ресурсів України повідомило, що у 2012 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996 року, земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.1995 року, та земель несільськогосподарського призначення та межами населених пунктів (крім земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історики-культурного призначення та лісових земель), проведеної станом на 01.01.1997 року підлягає індексації станом на 01.01.2012 року на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за: 1996 рік -1,703,1997 рік -1,059,1998 рік -1,006,1999 рік-1,127, 2000 рік-1,182, 2001 рік-1,02, 2005 рік-1,035, 2007 рік-1,028, 2008 рік-1,152, 2009 рік -1,059, 2010 рік -1,0, 2011 рік -1,0.

Державна податкова служба України листом від 20.01.2012 року №2056/7/15-22173 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель у 2012 році» підтвердила правильність вищезазначеного листа і обов'язковість його використання у діяльності органів доходів і зборів.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у 2012 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 13.06.2008 року підлягає індексації станом на 01.01.2012 року на коефіцієнт 1,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за: 2008 рік -1,152, 2009 рік -1,059, 2010 рік -1,0,2011 рік-1,0.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив донарахування позивачеві орендної плати за орендовану земельну ділянку з використанням неналежного індексу нормативної грошової оцінки земель за 2012 рік.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року по справі № 820/5632/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Карась О.В. підпис Ланченко Л.В.

Ухвала складена у повному обсязі 28.11.2014 р.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.11.2014
ПІБ судді:
Голубєва Г.К.
Реєстраційний № рішення
820/5632/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Ухвалу апеляційного адміністративного суду та постанову окружного адміністративного суду залишено без змін. Справу повернуто до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України. Повторний розгляд справи у суді першої інстанції не відбувався.
Замовити персональну презентацію