Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 у справі № 2а-6403/08/0470

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/9991/29181/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Гончар Н.О.,

за участю представників <…>,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

по справі № 2а-6403/08/0470

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог Підприємства визнати частково нечинним та скасувати податкове - повідомлення рішення від 04.07.2008 № 0001288821/3/23087, якими йому визначено податкове зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток, - відмовлено.

У касаційній скарзі, поданої до Вищого адміністративного суду України, позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідні суми податкових зобов'язань визначені позивачу на підставі акту від 20.11.2007 про результати планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007.

У ході вказаної перевірки державний податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток внаслідок крім іншого списання безнадійної кредиторської заборгованості без коригування валових витрат.

Суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, на обґрунтування свого рішення послався на те, що якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР включається до складу його валових доходів. При цьому, такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (робіт, послуг), оскільки ним фактично не пронесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Водночас, судами не було враховано, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, як і рішення суду першої інстанції, вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді (пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з п. 1.22 ст. 1 цього Закону до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, яким встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

При цьому вказаним Законом не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості отриманих товарів, періоду в якому сформовані валові витрати по першій з подій (оприбуткування товару) , у разі несплати вартості цих товарів у межах строку позовної давності та віднесення в подальшому такої кредиторської заборгованості до складу валового доходу відповідно до вимог п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.

Тобто, Закон не передбачає обов'язку платника податків зменшувати загальну суму валових витрат в податкових періодах, в яких сталося закінчення термінів позовної давності, на суму заборгованості, по якій збіг термін позовної давності. Закон зобов'язує платника податків збільшити валовий доход відповідного податкового періоду на таку суму. А п. 5.1 Закону № 334/94-ВР не встановлює порядок ведення податкового обліку, а тільки визначає поняття валових витрат та їх складу. Самі ж правила ведення податкового обліку встановлені ст. 11 вказаного Закону, згідно якої валові витрати і валові доходи формуються за правилом першої події.

Судами під час вирішення спору наведене не було враховано.

Також, обґрунтовуючи касаційні вимоги, позивач наполягає, що судами обох інстанцій не враховано, що Підприємство виконало вимоги Закону, відобразивши у деклараціях з податку на прибуток доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги по заборгованості, за якою минув строк позовної давності, у податкових періодах у яких відбулося її списання.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця"  задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 по справі № 2а-6403/08/0470 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак, А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.06.2015
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
2а-6403/08/0470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Справу направлено на новий розгляд.
Замовити персональну презентацію