Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.06.2014 у справі № 2а-12027/12/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/8926/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ковтун О.С.,

представника позивача Павлюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року

у справі № 2а-12027/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (далі - позивач, ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» звернулось у вересні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2012 року № 0003662250, № 0003612240 та № 0003622240.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 16.08.2012 року № 0003622240 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 629 659,00 гривень, у тому числі за основним платежем на 4 463 728,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями на 165 931,00 гривня; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.08.2012 року № 0003662250. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дані рішення не оскаржені, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судових рішень, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.08.2012 року № 237/1-22-40-35431993, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду всього в сумі 32 829 282,00 гривні; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 15 765,00 гривень; п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст. 160 ПК України, в результаті чого позивачем несвоєчасно сплачено до бюджету податку у сумі 69 656,19 гривень на дохід (відсотки) «Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16.08.2012 року: № 003662250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 8 176,75 гривень; № 0003612240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 15 765,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3941,00 гривня; № 0003622240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у розмірі 4 511 287,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 177 821,00 гривня.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Щодо висновків акту перевірки про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, то судами попередніх інстанцій вірно зазначено наступне.

Розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснювався на підставі норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», починаючи з 01.04.2011 року на підставі норм ПК України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що п. 150.1 ст. 150 ПК України у 2011 році застосовується у разі: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що у даному випадку від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік повинно бути включено до витрат ІІ кварталу 2011 року разом з від'ємним значенням об'єкта оподаткування, що виникло в І кварталі 2011 року та надалі сума від'ємного значення повинна включатися до витрат ІІ і ІІІ кварталів та ІІ-ІV кварталів 2011 року наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення, а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникла за результатами розрахунку 2011 року повинна бути включена до складу витрат І кварталу 2012 року.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно визначено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за спірний період, враховуючи розрахунок від'ємного значення, що виникло у 2010 році та подальше включення такого від'ємного значення до розрахунку об'єкта оподаткування наступних звітних періодів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0003662250, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з п. 160.2 ст. 160 ПК України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, при виплаті нерезиденту доходу з джерелом його походження з України отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, податок з такого доходу сплачується до бюджету під час такої виплати.

Приписами п. 127.1 ст. 127 ПК України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

З аналізу зазначених норм вбачається, що підстави для накладення штрафу встановлені п. 127.1 ст. 127 ПК України можуть застосовуватись виключно до платників податку до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тобто особи, яка одержує об'єкти оподаткування, або здійснює діяльність, що є об'єктом оподаткування з джерелом його походження з України та на яку покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно ПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та Компанією «Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.» укладено ряд договорів позики, отримані кошти за якими використовувались для придбання предметів фінансового лізингу.

Так, на виконання зазначених договорів, позивачем за спірний період здійснено виплату доходу компанії-нерезиденту у вигляді відсотків за користування позикою на загальну суму 3 582 140,81 гривень, що підтверджується дослідженими судами відповідними виписками банку, наявними у матеріалах справи. При цьому, встановлено, що при виплаті зазначених відсотків за користування позикою, позивачем невчасно сплачено податок на доходи нерезидента на загальну суму 69 656,19 гривень, зокрема, в сумі 3895,54 гривень із затримкою на 1 календарний день; в сумі 3020,12 гривень із затримкою на 1 календарний день; в сумі 32 707,00 гривень із затримкою на 51 календарний день; в сумі 20 169,47 гривень із затримкою на 1 календарний день; в сумі 9864,06 гривень із затримкою на 1 календарний день.

Однак, в межах спірних правовідносин, компанія «Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.» не є платником податків у розумінні п. 15.1 ст. 15 ПК України.

Тому, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірною позицію судів попередніх інстанцій першої інстанції, що оскільки компанія «Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L.» - юридична особа-нерезидент, яка отримує дохід з джерелом його походження з України, не є платником податку згідно ПК України, то штрафні санкції, передбачені п. 127.1 ст. 127 ПК України за несвоєчасне перерахування податку на доходи нерезидента застосуванню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.08.2012 року № 0003662250 є протиправним та підлягає скасуванню.

З аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанції в повній мірі спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст. 160 ПК України та  п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій правомірно визначено часткову необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 06.08.2012 року № 237/1-22-40-35431993 про порушення позивачем вимог податкового законодавства та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року у справі № 2а-12027/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)  І. О. Бухтіярова

Судді: (підпис)  М. І. Костенко (підпис)   І. В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
24.06.2014
ПІБ судді:
Бухтіярова І.О.
Реєстраційний № рішення
2а-12027/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу залишено без задоволення. Рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду України у Верховному Суді України не оскаржувалось.
Замовити персональну презентацію