Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 у справі № 2а-4526/10/11/0170
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/17173/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І.- головуючий,

судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2а-4526/10/11/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2010 № 0000162200/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 418 476 грн. (у тому числі 139 492 грн. за основним платежем та 278 984 грн. за штрафними санкціями) .

Посилаючись на неправильне застосування судами положень пункту 1.21 статті 1, підпункту 2.1.2 пункту 2.1 статті 2, пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (ратифікована Україною 17.03.1999; дата набрання чинності для України 20.05.1999, далі - Конвенція), ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом за наслідками проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, оформленої актом від 18.03.2010 № 847/23-1/31067919/65.

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок ДПІ про те, що позивач не утримав та не перерахував до бюджету відповідну суму податку на прибуток з процентів, виплачених фірмі "RTI Holding GmbH" (Республіка Австрія) за користування наданою позикою в рамках виконання кредитного договору від 20.08.2003 № 1 (з урахуванням додаткової угоди до нього).

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

В силу вимог пункту 13.2 статті 13 цього Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Приймаючи рішення про задоволення позову та підтримуючи правову позицію позивача по справі, попередні судові інстанції послалися на те, що за змістом пункту 1 статті 11 Конвенції доходи, виплачені Товариством резиденту Австрії, можуть оподатковуватись у договірній державі за вибором сторін.

Однак здійснене судами тлумачення цієї норми міжнародного договору не ґрунтується на її змісті.

Так, пунктами 1, 2 Конвенції визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 2 відсотки від валової суми процентів, що сплачуються: у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

b) 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках.

При цьому механізм усунення подвійного оподаткування передбачено статтею 23 цієї Конвенції.

Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено пунктом 7 статті 11 Конвенції. Зокрема, це стосується процентів, якщо вони одержуються Урядом другої Договірної Держави або її політико-адміністративним підрозділом, або будь-яким агентством, або за допомогою цього Уряду чи політико-адміністративного підрозділу і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави або її політико-адміністративному підрозділу, або будь-якому агентству.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права свідчить на користь висновку про те, що проценти, сплачені позивачем за кредитними договорами резиденту Республіки Австрія, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком податкового органу про порушення Товариством вимог пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що обумовлює правомірність оспорюваного донарахування.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-4526/10/11/0170 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: Н.Є. Маринчак, Є.А. Усенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.04.2013
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-4526/10/11/0170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції задоволено
Подальше оскарження
Рішення не оскаржувалося у Верховному Суді України
Замовити персональну презентацію