Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.03.2015 у справі № 2а-12962/12/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/31430/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі № 2а-12962/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Явал-Україна" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, позов задоволено; визнано протиправними дії Інспекції з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з 22.10.2012 по 22.10.2012 з питань правильності відображення у податковому обліку відсотків за користування кредитними коштами, отриманими від нерезидента за період з 01.09.2007 по 30.03.2008; скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 № 0001492220.

У прийнятті цих судових актів попередніх судові інстанції виходили з відсутності правових підстав для проведення оспорюваної перевірки, а також з передчасності висновків податкового органу про сплив строку виконання зобов'язань позивача з повернення фінансової допомоги.

Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові. Зокрема, скаржник зазначає про заниження позивачем оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу суми одержаної фінансової допомоги, за якою минув строк позовної давності.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності відображення у податковому обліку відсотків за користування кредитними коштами, отриманими від нерезидента за період з 01.09.2007 по 30.03.2008. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 23.10.2012 № 2468/2220/30988447, в якому податковим органом викладено висновок про заниження позивачем оподатковуваного доходу на 2 651 250 грн. внаслідок невключення до його складу суми безнадійної кредиторської заборгованості, яка виникла у зв'язку зі спливом строку позовної давності за зобов'язаннями Товариства з повернення фінансової допомоги, отриманої від нерезидента (компанії "Yawal system" S.A., Польща) на підставі договорів про фінансову допомогу від 13.09.2000 та від 24.02.2001

Відповідно до підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час укладення спірних договорів) фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів) , а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

За правилами підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 названого Закону (у тій самій редакції) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам.

Таким чином, сума отриманої позивачем поворотної фінансової допомоги не включається до складу доходу платника податку, оскільки отримання запозичених коштів не приводить до збільшення активів або зменшення зобов'язань, що обумовлює зростання власного капіталу.

З огляду на установлені судами обставини справи відсутні й правові підстави для кваліфікації одержаного позивачем фінансового кредиту як безповоротної фінансової допомоги, яка підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Адже за правилами підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

У справі, що переглядається, суди встановили, що учасниками розглядуваних договорів укладалися доповнення, згідно з якими переносилися строки повернення позивачем фінансової допомоги. Так, доповненнями № 4 та № 5 до договорів від 13.09.2000 та від 24.02.2001, відповідно, було визначено кінцевим строком повернення Товариством отриманих позик 31.12.2017.

Наведене спростовує твердження Інспекції про перетворення заборгованості позивача перед компанією "Yawal system" S.A. у безповоротну фінансову допомогу.

При цьому посилання відповідача на факт скасування державної реєстрації названих договорів та анулювання їх реєстраційних свідоцтв не впливає на юридичну кваліфікацію розглядуваних операцій у сфері оподаткування. Адже податкове законодавство не визначає державну реєстрацію договору позики як обов'язкову ознаку операції з надання (отримання) фінансового кредиту.

Власне ж скасування державної реєстрації договору позики не змінює стану взаємних зобов'язань платників (позичальника та позикодавця) та не породжує додаткових податкових обов'язків.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та правомірно задовольнили позов.

З огляду на відповідність висновків судів по суті спору вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів, підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 2а-12962/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.03.2015
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-12962/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію