Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 у справі № 826/20907/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2015 р. м. Київ К/800/62906/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Бухтіярової І.О.,

Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Піщанського О.В.,

представника відповідача Мартинчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Україна»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року

у справі № 826/20907/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Україна» (далі - позивач, ТОВ «АРМ Україна»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «АРМ Україна» звернулось у грудні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 108226552207.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, визнавши спірне податкове повідомлення-рішення недійсним та стягнути з відповідача судові витрати. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 75, 81, 94, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України); п. 1.4.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків; ст. ст. 69, 70, 71, 86, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що начальником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 03.12.2013 року винесено Наказ № 2634 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АРМ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Херсонтрансгруп» за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Не погоджуючись з даним наказом позивач оскаржив його в судовому порядку. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 року у справі № 826/19293/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

На підставі Наказу № 2634 відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 06.12.2013 року складено акт № 752/26-55-22-07/37506507, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за перевіряє мий період у розмірі 3 632 040,00 гривень.

На підставі встановлених порушень відповідачем 19.12.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 108226552207, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5 448 060,00 гривень, у тому числі основний платіж - 3 632 040,00 гривень, штрафні санкції - 1 816 020,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 року було відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Наказу № 2634 від 03.12.2013 року.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічні вимоги визначені положеннями статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на запит податкового органу № 25512/10/26-55-22-07-10 від 03.12.2013 року про надання до перевірки завірених належним чином копій первинних документів, що підтверджують взаємовідносини ТОВ «АРМ Україна» з ТОВ «Херсонтрансгруп» за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, відмовив в наданні документів перевіряючому органу, що згідно п. 85.6 ст. 85 ПК України було зафіксовано в складеному податковим інспектором на наступний день, тобто 04.12.2013 року, акті № 2081/26-55-22-07/37506507.

Проте 06.12.2013 року відповідачем складено акт № 752/26-55-22-07/37506507 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «АРМ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Херсонтрансгруп» за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року.

Судами встановлено, що станом на дату складання акту перевірки № 752/26-55-22-07/37506507, тобто на 06.12.2013 року, позивачем запитуваних документів податковому органу не надано.

У зв'язку з тим, що ТОВ «АРМ Україна» не було надано податковому органу на його запит від 03.12.2013 року № 25512/10/26-55-22-07-10 первинної документації по взаємовідносинам з ТОВ «Херсонтрансгруп» за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, судом першої інстанції правомірно не надано оцінки первинній документації наданої позивачем до матеріалів справи по взаємовідносинам з ТОВ «Херсонтраснгруп», оскільки під час перевірки податковим органом вона не досліджувалась.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що 03.12.2013 року співробітник ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прибув до приміщення ТОВ «АРМ Україна» з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Після дослідження документів, на підставі яких мала відбутися перевірка, позивачем з метою захисту своїх прав було прийнято рішення відмовити у допуску до перевірки посадовим особам ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Про таке рішення відразу було повідомлено вказаному працівнику податкового органу , а також додатково, про таке рішення було письмово повідомлено безпосередньо ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 01/02 від 06.12.2013 року на лист податкового органу № 26512/10/26-55-2207-10 від 03.12.2013 року повідомив відповідача про те, що 03.12.2013 року позивач, вивчивши надані головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Коваленко М.І. документи, прийняв рішення про відмову посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки, про що був повідомлений Коваленко М.І. Додатково позивачем було повідомлено, що ТОВ «АРМ Україна» оскаржує Наказ № 2634 від 03.12.2013 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Фактичний допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки, крім того, задоволення позову в цій частині не призводить до відновлення порушених прав платника податків.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи позивача щодо обґрунтованості недопущення позивачем перевіряючих до проведення перевірки з мотивів протиправності наказу, оскільки законність наказу про перевірку підтверджено рішеннями судів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання не допуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, не допитувались свідки з цього приводу, не досліджувалось питання де саме складався акт перевірки від 06.12.2013 року № 752/26-55-22-07/37506507 та на підставі яких документів проводилась перевірка.

Лише за встановлення наведених обставин можливе прийняття законного та обґрунтованого рішення по даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Україна» - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року у справі № 826/20907/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова

Судді: (підпис) М.І. Костенко, (підпис) І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.02.2015
ПІБ судді:
Бухтіярова І.О.
Реєстраційний № рішення
826/20907/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд задовольнив частково касаційну скаргу платника податків та направив справу на новий розгляд.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію