Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 у справі № 804/875/14
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Київ К/800/56193/14 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Калініна О.С.,

за участю представника позивача - Хобинця Ю.М., Белінського В.Є.,

за участю представника відповідача - Української Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року

у справі № 804/875/14

за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (далі - ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року № 0000022320 та № 0000042320.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що СДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями ) занижено валовий дохід на 455 501,00 грн., та в порушення підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року Ж334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), підприємством завищено валові витрати по страхуванню орендованого майна та давальницької сировини в 2 квартал 2010 року на 363 801,00 грн., в 4 кварталі 2010 року в сумі 1 039 021,00 грн. та 1 квартал 2011 року в сумі 445 295,00 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 з урахуванням пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22 травня 1997 року 283/97-ВР із змінами та доповненнями, завищено валові витрати у періоді з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року на суму 278 928,26 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 14 896,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 38 354,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 149 933,33 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 75 744,96 грн.;

- пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено витрати операційної діяльності на 2 693 602,57 грн. у т.ч. 2 квартал 2011 року на 1 222 073,29 грн., 3 квартал 2011 року на 35 560,50 грн., 4 квартал 2011 року на 13 480,0 грн., 1 квартал 2012 року на 209 312,33 грн., 2 квартал 2012 року на 513 149,93 грн., 3 квартал 2012 року на 437 494,65 грн., 4 квартал 2012 року на 262 531,87 грн.;

- підпунктом 138.8.5 пункту 138.8 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України позивач при визначенні об'єкта оподаткування по податку на прибуток, завищено витрати по страхуванню майна (майна у оренді) , у 1 кварталі 2012 року на 3 333 220,04 грн. та занижено витрати у 2 кварталі 2012 року на 764 385,05 грн.;

- підпунктом 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" нараховані амортизаційні відрахування на нематеріальні активи, строк безперервної експлуатації яких, перевищує 10 років в сумі 51 934,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 41 699,00 грн., за 3 квартал 2010 року 10 235,00 грн., чим занижено податок на прибуток підприємств за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року на суму 1 789 155,00 грн.;

- пункту 188.1. статті 188, пункту 198.2,  198.3, 198,6 статті 198 розділу 5 ПК України підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, чим занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет в сумі 1 139 441,00 грн., у тому числі за: червень 2010 року на 1 062,00 грн., липень 2010 року на 9 457,00 грн., вересень 2010 року на 13 481,00 грн., січень 2011 року на 68 023,00 грн., лютий 2011 року на 25 429,00 грн., березень 2011 року на 9 804,00 грн., квітень 2011 року на 35 282,00 грн., травень 2011 року на 227 806,00 грн., липень 2011 року на 27 459,00 грн., серпень 2011 року на 27 585,00 грн., вересень 2011 року на 5 217,00 грн., листопад 2011 року на 51 115,00 грн., січень 2012 року на 64 708,00 грн., лютий 2012 року на 18 883,00 грн., квітень 2012 року на 57 653,00 грн., червень 2012 року на 188 962,00 грн., липень 2012 року на 42 333,00 грн., серпень 2012 року на 48 264,00 грн., вересень 2012 року на 67 695,00 грн., жовтень 2012 року на 37 701,00 грн., листопад 2012 року на 62 419,00 грн., грудень 2012 року на 49 097,00 грн.

- пункту 51.1. статті 51 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, підприємством надано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (за формою № 1ДФ) за I, II квартали 2011 року та за I, III квартали 2012 року з недостовірними даними та з помилками.

За результатами перевірки складено Акт від 08 липня 2013 року № 12/26.2-00374385 на підставі якого, винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року № 0000022320 в частині донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 1 128 344,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 280 174,33 грн. та № 0000042320 на суму 510,00 грн.

Судами встановлено, що автомобільні шини та акумулятори, які знаходяться в експлуатації та на складі ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" рахуються на складі запасів підприємства - ДТ 207 "Запасні частини", що підтверджено матеріалами перевірки та відповідає вимогам пункту 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246.

Списання шин та акумуляторних батарей при досягненні нормативного пробігу, або заміна у зв'язку з повним зношенням в бухгалтерському обліку, відображається проводкою: Дт 23 (91, 92, 93) Кт 207. При цьому, вартість шин, які знаходяться в експлуатації, враховується на підприємстві згідно з оборотною відомістю у складі запасів.

Відповідно до статті 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів) , сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких, включаються до складу валових витрат, згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду, є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку, платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів, зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попердніх інстанцій стосовно того, що інформація в оборотній відомості по автомобільним шинам та акумуляторним батареям з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року складена в порушення абзацу 11 пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Крім того, судами встановлено, що відповідно до генерального договору страхування майна № 0656000008-05 від 01 травня 2009 року ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (страхувальник) підписав договір страхування з страховиком ЗАТ СК "АІГ Україна"/3AT СК "Чартіс Україна" (період страхування з 00.00 01 квітня 2009 року до 24.00 31 березня 2010 року, за Київським часом. Відповідно до додатку № 1 до договору страхування № 065600008-05 дія договору подовжена до 24.00 годин 31 травня 2010 року).

Предметом страхування, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядження майном. До страхування підлягає усе рухоме та нерухоме майно страхувальника, або за яке страхувальник несе відповідальність, що зазначене у договорі страхування.

Згідно підпунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 вказаного договору: будівлі (додаткові, допоміжні пристрої орендодавця, підйомники, робочі містки, годинники, паркани, стіни, ворота, невеликі надвірні будівлі, зовнішні та підземні водні, дренажні з'єднання); машинне обладнання, установки та весь іншій вміст; товарні запаси та товари в обороті (сировина, запаси та інші товари, які не виробляються страхувальником, товари у обороті, готова продукція, вироблена страхувальником) .

За даними податкового обліку відповідно генерального договору страхування майна № 0656000008-05 від 01 травня 2009 року, додатку №1 до договору страхування позивачем до складу валових витрат віднесено суму в розмірі 363 801,00 грн. - страхування майна дог. 65600008-05 сч 4/133 від 21 травня 2010 року.

За даними бухгалтерського обліку, на рахунку 103 рахуються будівлі невиробничого призначення, які розташовані за адресою: вул. Ленінградська буд. 40а, первинною вартістю 2 531 568,32 грн., вул. Короленко буд.14б (дитячий садок), первинною вартістю 378 591,86 грн. амортизаційні відрахування до складу валових витрат у податковому обліку за перевірений період не відображалися. Виробничі будівлі, обладнання, рухоме майно ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" орендує у ДП з II "Сантрейд" (договори від 16 листопада 2009 року № б/н, від 01 червня 2011року, від 01 червня 2009 року № б/н). До договорів оренди нерухомого майна орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування нерухоме майно разом з обслуговуючою це нерухоме майно земельною ділянкою.

Відповідно статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статті 139 Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи) , які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Зокрема, основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будівлі, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Відповідно до підпункту 8.5.1 пункту 8.5 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду). Тобто, основні фонди, які знаходяться в оренді, рахуються на балансі орендодавця.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзацом 1 підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , передбачено можливість включення до складу валових витрат підприємства будь-яких витрат зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого, не передбачена законодавством, або будь - які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Колегія суддів дійшла висновку, що витрати на страхування орендованого майна не повинні включатися до складу валових витрат підприємства - орендаря.

Відповідно до матеріалів справи позивачем укладено договір страхування № 251.992234.0045 від 23 грудня 2011 року з ПАТ " Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Предметом договору страхування, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням розпорядженням застрахованого майна. Договір страхування фактично укладено 23 грудня 2011 року. Період дії з 00.00 годин 01 червня 2011 року до 24.00 годин 31 травня 2012 року. Перший страховий платіж був внесений 17 січня 2012 року. У податковому обліку страхова премія відображено у 1 кварталі 2012 року у сумі 4 586 310,28 грн., тобто по даті фактичної сплати.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про страхування" , страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) .

Згідно статті 8 Закону України "Про страхування" , страховий ризик - певна подія, на випадок якої, проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Укладаючи договір страхування 23 грудня 2011 року обидві сторони договору були обізнані, що страховий ризик, тобто, страхова подія за період з 01 червня 2011 року по 22 грудня 2011 року вже не відбулась, тому немає ознаки ймовірності та випадковості настання.

З матеріалів справи вбачається, що заяву на добровільне страхування майна юридичних осіб від 30 травня 2011 року та сертифікат покриття від 01 червня 2011 року позивач не надав до свого заперечення на акт перевірки від 08  липня 2013 року №12/26.2-00374385 та жодним чином не зазначив про наявність таких документів.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служб, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами) , що підтверджують показники, відображені таким платником податків в податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Також згідно матеріалів справи встановлено, що ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" нараховані амортизаційні відрахуванню на нематеріальні активи, строк безперервної експлуатації яких, перевищує 10 років на суму 51 934,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 41 699,00 грн., за 3 квартал 2010 року 10 235,00 грн., а саме:

- програмне забезпечення Sun Systems введено в експлуатацію 01 грудня 1999 року, строк використання в експлуатації закінчено 01 грудня 2009 року, 2 кварталі 2010 року нараховане амортизаційне відрахування на суму 30 277,00 грн.;

- програмне забезпечення Sun Systems введено в експлуатацію 01 березня 2000 року, строк використання в експлуатації закінчено 01 березня 2010 року, 2 кварталі 2010 року нараховане амортизаційне відрахування на суму 11 422,00 грн., 3 кварталі 2010 року - 10 235,00 грн.

У відповідності до вимог підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, відповідно якому, кожний відокремлений вид нематеріального активу амортизується різними долями, виходячи з його первинної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно, виходячи зі строку корисного використання таких нематеріальних активів, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Таким чином суд касаційної інстанції вважає, що позивачем завищено амортизаційні відрахування на нематеріальні активи, строк безперервної експлуатації яких, перевищує 10 років на суму 51 934,00 грн.

Приймаючи рішення, колегія суддів враховує, що позивачем надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ):

- за І квартал 2011 року від 06 травня 2011 року № 900291272, від 10 травня 2011року за реєстраційними номерами № 9003069309, 9003069285;

- за II квартал 2011 року від 09 серпня 2011 року за реєстраційними номерами № 9003069309, 9003069285;

- за І квартал 2012 року від 07 травня 2012 року № 9024241291, від 08 травня 2012 року № 9024800431;

- за III квартал 2012 року від 08 листопада 2012 року за реєстраційними номерами №9069716128, 9069716129, 9070065587.

На підставі пункту 1.9 Додатку №3 до «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», затверджених наказом ДПС України від 14 червня 2012 року № 516, ДПС України сформовано протоколи помилок податкових агентів та реєстри відбракованих даних (далі - протоколи помилок), поданих за формою №1ДФ: за І квартал 2011 року від 26  липня 2011року;  за II квартал 2011 року від 30 серпня 2011року; за І квартал 2012 року від 21 травня 2012 року; за III квартал 2012 року від 26 листопада 2012р.

Згідно зазначених протоколів помилок, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за вищевказані періоди, податкові номери фізичних осіб - недійсні (тип помилки - 99 - податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО).

Відповідно до протоколу помилок в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за І квартал 2011 року, встановлено тип помилки 98 - податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи, закрито по ідентифікаційним номерам: 1403523945, 1547606053, 1543216127, 1273503460, 0999502214, 0993712113, 0965304569, 1488900199, 1380318032, 2917002328, 0819700697, 2102515798, 2102522972, 1138603670, 1273503460, 1627702836.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що підприємством надано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (за формою № 1ДФ) з недостовірними даними та з помилками, що є порушенням пункту 51.1. статті 51 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.02.2015
ПІБ судді:
Зайцев М.П.
Реєстраційний № рішення
804/875/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу платника податків, і рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію