Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 у справі №2а-1173/12/1070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/43870/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р.

у справі №2а-1173/12/1070

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії податкової інспекції щодо розподілу коштів, сплачених позивачем платіжними дорученнями від 20.12.2010 р. №452 на суму 3 000,00 грн., від 13.12.2010 р. №437 на суму 5000,00 грн., від 10.12.2010 р. №419 на суму 1 424,00 грн., від 15.11.2010 р. №371 на суму 5 000,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу та пені, а також зобов'язано відповідача відобразити у даних картки особового рахунку позивача сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований Кагарлицькою районною державною адміністрацією від 05.02.1999 р. за № 1 338 105 0002 000014 як юридична особа та як платник податків перебуває на обліку у відповідача.

У період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року позивачем подавалися до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями позивач перерахував узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказані періоди із визначенням призначення платежу.

При цьому, перераховані позивачем кошти в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковим органом були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за минулі періоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи, сплатив узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях за період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року.

Разом з тим, повідомленнями від 23.09.2010 р. №1121100011269612, №112100011270281 та від 24.09.2010 р. №112100011269713, №112100011269714 податковий орган, перераховані позивачем кошти в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зарахував за інший податковий період, у зв'язку з чим у платника податку виникла затримка сплати поточного платежу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у 2010 році податкові органи не були наділені повноваженнями змінювати призначення платежу, вказане платником податків у платіжних дорученнях, а отже дії податкового органу по зміні призначення платежу у платіжних дорученнях позивача за період з жовтня по грудень 2010 року є неправомірними.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для прийняття повідомлень про перерозподіл сплачених позивачем у жовтні-грудні 2010 року сум податку на додану вартість відповідач визначив норми абзацу другого п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими визначено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність таких дій податкового органу та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Враховуючи, що у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником у платіжних дорученнях за жовтень-грудень 2010 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність дій відповідача з перерозподілу сплачених позивачем сум податку на додану вартість у цей період та зобов'язання відобразити у даних картки особового рахунку позивача сплату таких зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях, а отже наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. у справі №2а-1173/12/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
24.11.2014
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
2а-1173/12/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію