Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2014 у справі № 2а-7404/12/2670

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/79324/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012

у справі № 2а-7404/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання протиправними дій, зобов'язання надати індивідуальні податкові консультації,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження» (надалі - позивач, ТОВ «Фінансово-правові дослідження») до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання протиправними дій, зобов'язання надати індивідуальні податкові консультації.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що питання, заявлені позивачем до відповідача для отримання податкової консультації, не стосуються правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у податковому обліку.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.04.2012 листом № 002/дпс ТОВ «Фінансово-правові дослідження» звернулось до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з проханням надати податкову консультацію у порядку ст. 52 Податкового кодексу України з наступних питань: Чи вважається операція з безоплатного відступлення права вимоги операцією з дарування? Яким чином оподатковуються податком на прибуток та податком на додану вартість операції з безоплатного відступлення права вимоги для сторони-1 яка безоплатно відступила право вимоги та для сторони-2, яка прийняла безоплатно право вимоги?

03.04.2012 листом № 003/дпс позивач звернувся до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з проханням надати податкову консультацію у порядку ст. 52 Податкового кодексу України з наступних питань: Чи включається до складу доходів сума попередньої оплати та авансів, отримана юридичною особою резидентом від юридичної особи нерезидента в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг?

24.04.2012 листом № 004/дпс ТОВ «Фінансово-правові дослідження» звернулось до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з проханням надати податкову консультацію з наступних питань: Яким чином відображається в податковому обліку підприємства дохід від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником та витрати платника податку понесені на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), якщо такий дохід буде дорівнювати понесеним витратам?

Листами від 28.04.2012 № 3412/10/15-105, від 28.04.2012 № 3413/10/15-105, від 22.05.2012 № 4672/10/06-006 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було відмовлено позивачеві у наданні податкових консультацій у зв'язку з тим, що відповідно до пп. 14.1.172 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, а оскільки ТОВ «Фінансово-правові дослідження» веде діяльність бухгалтерського обліку та аудиту, то викладені у листах питання не стосуються діяльності позивача. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва запропоновано платнику податків, в діяльності якого, зокрема, виникли описані проблемні ситуації, звернутись до державної податкової інспекції за місцем реєстрації та отримати відповідь за умови самостійного надання запиту.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до п. 52.2, 52.5, 52.6 ст. 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню.

З аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання.

Окрім того, колегія суддів вважає, що необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є його відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, породження юридичних наслідків для визначеного або невизначеного кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Така ознака характерна для узагальнюючих податкових роз'яснень, які надають ДПА України та затверджуються її наказом (п.1.8 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12.04.2003 № 176).

В даному випадку, ненадання податкової консультації з приводу питання чи є операція з безоплатного відступлення права вимоги операцією з дарування, з приводу оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість операції з безоплатного відступлення права вимоги для сторони-1 та для сторони-2, яка прийняла безоплатно право вимоги, не підпадає під предмет адміністративного позову, адже кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову, відповідно до положень ч. 3 та 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України є юридична значущість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків зазначеної особи від такого рішення, дії чи бездіяльності.

У даному випадку спірні податкові консультації не мають наведеної ознаки, оскільки не носять обов'язкового характеру, не породжують для позивача жодних правових наслідків та не порушують його прав, свобод і інтересів, а також не вказують напрямок практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта для застосування платником податків, який звернувся за такою консультацією.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не створюють і не припиняють права чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувані судові рішення прийнято судами відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 у справі № 2а-7404/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) А.М. Лосєв

Судді: (підпис) Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
23.09.2014
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
2а-7404/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію