Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.07.2014 у справі № 2а-5434/11/2070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Київ К/9991/20043/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е. Рибченка А.О.          

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012

у справі № 2а-5434/11/2070

за позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП-ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту - відповідач, Куп'янська ОДПІ Харківської області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нову постанову, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП-ОСОБА_2 за період з 24.03.2010 по 24.03.2011, за результатами якої 04.04.2011 складено акт №339/17-3209502206.

В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб за липень 2010 року, вересень 2010 року та грудень 2010 року на загальну суму 6634,13 грн. внаслідок виплати доходу громадянам при закупівлі товару та ненадання податкових розрахунків про суми виплачених доходів громадянам, які ФОП-ОСОБА_2 виплачувала за придбаний товар у 2-4 кварталі 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень статті 54 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000521700, в якому позивачу визначено грошове зобов'язання за основним платежем (податок на доходи фізичних осіб) в розмірі 6634,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1658,53 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавець не пов'язує статус особи як податкового агента з вибраним ним способом оподаткування, у тому числі зі сплатою цією особою єдиного податку як суб'єктом малого підприємництва, визначаючи ознакою податкового агента виплату ним доходу платнику податків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин) податковий агент - фізична особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Таким чином, законодавець не пов'язує статус особи як податкового агента з вибраним ним способом оподаткування, у тому числі зі сплатою цією особою єдиного податку як суб'єктом малого підприємництва, визначаючи ознакою податкового агента виплату ним доходу платнику податків.

Факт виплати позивачем доходу платникам податків при закупівлі товарів у липні, вересні, грудні 2010 року визнається ним, що відповідно до частини 3 статті 72 Податкового кодексу України є підставою для звільнення від доказування.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого на підставі підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього Закону включаються доходи у вигляді виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Підпунктами 8.1.1 і 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримає податок від суми такого доходу за його рахунок, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов'язання за основним платежем (податок на доходи фізичних осіб) в розмірі 6634,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1658,53 грн.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування судових рішень попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) О.І. Степашко

Судді (підпис) С.Е. Острович (підпис) А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
23.07.2014
ПІБ судді:
Степашко О.І.
Реєстраційний № рішення
2а-5434/11/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд України відмовив в задоволенні касаційної скарги платника податків, а рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не окаржувалося. 
Замовити персональну презентацію