Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 у справі № 820/6834/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/800/64335/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судд іМуравйов О. В.

Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову

та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року

Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року

у справі № 820/6834/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі № 820/6834/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.07.2013 року № 0000344000, № 0000354000, № 0000364000.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. п. 74.1, 74.2, ст. 74, пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної позапланової перевірки ВАТ «Турбоатом» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2011 рік, 2012 рік складено акт перевірки від 09.07.2013 року № 15/40.0-14/05762269, яким зафіксовано порушення позивачем: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п.138.8 п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.2, п.200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові 25.07.2013 року повідомлення-рішення: № 0000344000, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 495 438,00 грн. та штрафних санкцій 170 087,00 грн.; № 0000354000, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 389 841,00 грн. та штрафні санкції 194 837,00 грн., № 0000364000, яким визначено суми грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 113 269,00 грн. та штрафних санкцій 56 578,00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки відповідача про відсутність фактичного виконання договорів позивача та контрагентів, вказаних в акті перевірки, спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/ робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій до виконанню договорів, укладених між позивачем та ТОВ фірма «Промелектронсервіс», ТОВ «Знаксервіс», ТОВ «Укрбудінструмент», ТОВ «КИП і А», ТОВ «Електрум - Харків», ТОВ «Сокол», ТОВ «Грань», ТОВ «Оптима Лайт», ТОВ «Вакад», ТОВ «ТПК «Нова», ТОВ «Промтехтранс - М», ТОВ «Променергосервіс», ТОВ «Євромобайл Україна», ПП ВКФ «Харківнасосервіс», МНТК «Практіка», ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Харків Техноткань», ТОВ «Модус - Інструмент», ТОВ «Альфакласс», ТОВ «МВС «Зевс» підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, податковими та видатковим накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями.

Отриманий позивачем товар та послуги використані у власній господарській діяльності позивача.

Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки, що стали підставою прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів по ланцюгу постачання підлягають відхиленню, оскільки якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 рокуу справі № 820/6834/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька, Н. Є. Маринчак

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
24.06.2014
ПІБ судді:
Муравйов О.В.
Реєстраційний № рішення
820/6834/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію