Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 у справі № 2а-4584/11/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/9991/32251/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В., Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2011 року

по справі № 2а-4584/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Геймс Технолоджі Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

за участю Прокуратури м. Києва

про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Геймс Технолоджі Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень від 20.09.2010 року №0001350703/0, № 0001360703/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року у даній справі позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2010 року №0001350703/0, №0001360703/0. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками Державної податкової інспекції Печерського району м. Києва проведено позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2010 року. За наслідками перевірок прийняті спірні податкові повідомлення-рішення за порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено судами, відповідачем не встановлено жодного факту недійсності податкової накладної або відсутності інших документів, які є підставою для нарахування податкового кредиту, обставин безтоварності операцій та нікчемності укладених угод. Податкові накладні контрагентів-постачальників були надані позивачу та включені позивачем до реєстру податкових накладних у відповідних звітних періодах згідно з вимогами законодавства. Порушень ведення реєстру податкових накладних не встановлено.

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Відтак, Закон № 168/97-ВР не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому, відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконною.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2011 року по справі №2а-4584/11/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.,Судді підпис Карась О.В., підпис Рибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 27.06.2014 р.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
24.06.2014
ПІБ судді:
Голубєва Г.К.
Реєстраційний № рішення
2а-4584/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав завищення суми бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди. Судами попередніх інстанцій частково задоволено позовні вимоги платника, в частині скасування податкових повідомлень-рішень.
Подальше оскарження
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Замовити персональну презентацію