Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 у справі № 826/2688/14
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року м. Київ К/800/5235/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В.,                                        

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ДПІ,

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги ДПІ № 4719-17 від 18.12.2013 року.

Зазначив, що у зв'язку з неотриманням від ДПІ податкового повідомлення-рішення щодо стягнення з нього суми грошового зобов'язання оскаржувана податкова вимога підлягає скасуванню.

19 листопада 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року,  позов задоволено.

Податкова вимога ДПІ № 4719-17 від 18.12.2013 року визнана протиправною та скасована.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 1.02.2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000011710 щодо збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 300 000,00 грн.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зазначеного податкового повідомлення - рішення 18.12.2013 року ДПІ направила йому податкову вимогу № 4719-17, якою повідомила, що станом на 17.12.2013 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на доходи фізичних осіб становить 288 081,67 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п.,п. 59.1, 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Необхідною умовою для надіслання (вручення) податкової вимоги є наявність не сплаченої в установлені законодавством строки узгодженої суми грошового зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для надіслання (вручення) оскаржуваної податкової вимоги є наявність не сплаченої у десятиденний строк суми узгодженого грошового зобов'язання, яке визначено податковим повідомленням - рішенням ДПІ № 0000011710 від 1.02.2012 року.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України визначені випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Згідно з п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.,п. 58.1, 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення - рішення.

Податкове повідомлення - рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.,п. 56.2, 56.3, 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення - рішення, в разі не ініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.

Направляючи ОСОБА_2  оскаржувану вимогу щодо стягнення грошового зобов'язання, податковим органом не були надані будь-які докази щодо вручення йому податкового повідомлення-рішення № 0000011710 від 1.02.2012 року, що свідчить про його неузгодженість, та відсутність підстав для направлення такої вимоги.

Відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною якщо рішення суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.5 ст. 60 цього Кодексу у випадках визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.  

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги  посилання ДПІ на те, що відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 та п. 60.5 ст. 60 Податкового кодексу України податкова вимога № 4719-17 від 18.12.2013 року вважається відкликаною у зв'язку з її скасуванням постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року, оскільки на час звернення ОСОБА_2 до суду оскаржувана вимога була винесена неправомірно.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231   Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.  Приходько І.В.          

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
24.03.2015
ПІБ судді:
Сірош М.В.
Реєстраційний № рішення
826/2688/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга контролюючого органу була відхилена, рішення судів попередніх інстанцій - були залишені без змін. 
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не оскаржувалося. 
Замовити персональну презентацію