Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 у справі № 820/2345/13-а
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/39787/13 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Луцак А.В.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року

по справі №820/2345/13-а

за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2012 року № 0000570047, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18072790,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

 Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у місті Харкові ДПС проведено документальну планову перевірку КП «Харківводоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за результатами якої виявлені порушення позивачем п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України - підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності в сумі 18072790,00 грн.

На думку податкового органу, оскільки перевіркою встановлено включення до складу собівартості (рядок 5.1. Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) ») витрат, які не компенсовані доходами за ІV квартал 2011 року у сумі 3561684,00 грн., за І півріччя 2012 року у сумі 13620685,00 грн., позивачем неправомірно включено зазначені суми до складу валових витрат звітних періодів.

За результатами перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 року № 0000570047, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18072790,00 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Тариф на житлово-комунальні послуги - це розмір плати за утримання житла і прибудинкових територій або надання комунальної послуги, що забезпечує мінімально необхідний рівень відшкодування витрат та програму розвитку об'єктів житлово-комунального господарства, прийнятої місцевим органом державної виконавчої влади та органом самоврядування при дотриманні нормативів якості послуг.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 503 та від 11.06.2012 року № 517 затвердженні Порядок та умови надання, відповідно у 2011 році та у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2011 та 2012 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Об'єктом оподаткування (п. 185.1 ст. 185 ПК України) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу / орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 зазначеного Кодексу.

Згідно із пп. 135.5.10 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу (п. 135.2 ст. 135 Кодексу).

Відповідно до п. 137.2 ст. 137 ПК України доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається: сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів) , пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт (пп. 137.2.1) ; цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки, підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання (пп. 137.2.2) ; цільове фінансування, крім випадків, зазначених у пп. 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування (пп. 137.2.3) .

Із зазначеного випливає, що кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям), зокрема, спрямовані підприємствам централізованого водопостачання і водовідведення на відшкодування різниці в тарифах за надані послуги, включаються в дохід таких підприємств у порядку, визначеному розділом Ш ПК України.

Разом з тим, п. 13 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово до 01 січня 2014 року датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку, крім випадків, якщо таке надходження відбувається у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу.

При цьому, підприємства житлово-комунального господарства у складі собівартості реалізації житлово-комунальних послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених за них коштів, крім випадків якщо така сплата відбувається в рахунок погашення заборгованості за такі роботи, послуги, придбані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, операції, по яких спірні суми віднесені до складу витрат, сплачені позивачем, що сторонами не заперечується.

На думку податкового органу, позивач не має права відносити суми до витрат, оскільки доходів від цих операцій не отримано у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з наступними висновками суду апеляційної інстанції.

Видом діяльності позивача, по якій здійсненні валові витрати, є операції з надання комунальних послуг, пов'язані з нею.

Той факт, що операції є збитковими не позбавляє платника податків на віднесення всіх сум витрат до складу витрат операційної діяльності. Віднесення сум до валових витрат в залежності від відсотку отриманого доходу законом не передбачено.

Сторонами не заперечується, що при наданні послуг доход отримуваний був менше витрат.

Наведене свідчить, що вимоги п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 ПК України позивачем дотримані.

При цьому, колегія суддів зазначає, що надання субвенції є формою підтримки державою суб'єктів підприємництва, що надають комунальні послуги. Законом не передбачено визначення витрат в залежності від факту отримання субвенцій.

Також, колегія суддів зазначає, що п. 13 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлює особливості визначення витрат підприємств житлово-комунального господарства, а саме - до складу витрат включаються суми, які фактично сплачені за придбані роботи (послуги).

З урахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу щодо порушення підприємством п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 ПК України та завищення собівартості наданих послуг, усього в розмірі 17182369,00 грн.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 43 п. 1 розділу I Закону України від 06.08.2011 року № 3609 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (далі - Закон № 3609) підпункт 138.10.1 ПК України було виключено.

Цим підпунктом Закону № 3609 внесено зміни до п. 138.8 ст. 138 ПК України, згідно з якими собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, робіт, наданням послуг, у тому числі загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Пунктом 2 частини II Закону № 3609 встановлено, що вищезазначений пункт застосовується з першого числа звітного (податкового) місяця, в якому набирає чинності цей Закон, тобто з 01.08.2011 року.

На виконання ст. 46 розділу II Кодексу Державною податковою службою України було розроблено декларацію з податку на прибуток підприємств, яка була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» (далі - наказ № 114).

Згідно з наказом № 114 загальновиробничі витрати не включаються до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) , а відображаються у складі інших витрат, для чого був передбачений відповідний додаток ЗВ «Загальновиробничі витрати» до рядка 06.1 декларації.

Пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що платники податку на прибуток в 2011 році складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: II квартал; II - III квартали; II - IV квартали.

Податкові декларації подаються за календарний квартал протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49 ПК України).

Абзацом другим п. 46.6 ст. 46 ПК України встановлено, що до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Міністерством фінансів України розроблено Наказ від 28.09.2011 року № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» (далі - Наказ № 1213), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.10.2011 року за №1215/19953.

В цьому Наказі враховані зміни до ПК України, які внесені Законом № 3609, у тому числі щодо загальновиробничих витрат (включаються до рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) » нової Податкової декларації з податку на прибуток) .

Пунктом 5 Наказу № 1213 передбачено, що цей Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Зазначений Наказ набрав чинності 18.11.2011 року, тобто в IV кварталі 2011 року.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

За відсутності доказів щодо подвійного врахування КП «Харківводоканал» витрат при визначенні об'єкта оподаткування при заповненні та подання до податкового органу Податкової декларації з податку на прибуток за звітні податкові періоди: ІІ-ІV квартали 2011 року, ІІ квартал 2012 року (за наростаючим підсумком) , колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду стосовно неправомірності твердження податкового органу щодо завищення підприємством витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в розмірі 1354000,00 грн. та 890421,00 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

 Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

 Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

 Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення.

 Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року по справі №820/2345/13-а залишити без змін.

 Справу повернути до суду першої інстанції.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
24.02.2015
ПІБ судді:
Голубєва Г.К.
Реєстраційний № рішення
820/2345/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової інспекції, а рішення апеляційного суду без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію