Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.12.2013 у справі №2а-2522/12/1070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року м. Київ К/800/15213/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

у справі №2а-2522/12/1070

за позовом Приватного підприємства «Стандарт»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:          

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправним  та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області  ДПС форми «Р» від 06.01.2012 №0000082301.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою  відповідача, у якій  ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та  прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань  дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне управління 26» за серпень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 23.12.2011 №2041/232/32499451.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 71730 грн., п.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 650, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Стандарт» з ТОВ «Будівельне управління 26».

Висновок податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання робіт, послуг у ТОВ «Будівельне управління 26», обґрунтовується  висновками акта про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Будівельне управління 26» від 02.12.2011 №7974/7/07-020/36192653,  складеного ДПІ у Деснянському районі м.Києва. Згідно пояснень директора ТОВ «Будівельне управління 26» Темченка А.С. він підприємницьку діяльність від імені підприємства не здійснював, відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, податкову звітність не підписував, нікого не уповноважував на проведення вказаних дій. У зв?язку з чим  відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Будівельне управління 26» здійснювало діяльність поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами є фіктивними.

На підставі  акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 06.01.2012 яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість на суму 107595,00 грн., у т.ч. основного платежу 71730,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 35865,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга платника залишена без задоволення.

  Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та  апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач  у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між підрядником - ПП «Стандарт» та субпідрядником - ТОВ «Будівельне управління 26», укладено договір від 01.08.2011 №010811на виконання робіт на об'єктах підрядника, відповідно до проектно-кошторисної документації. За зазначеним договором субпідрядник зобов'язується виконати монтажні роботи, вартість яких за договором складає 432000,00 грн. Відповідно до пункту 4.2 договору оплата за виконані роботи здійснюється щомісячно на підставі підписаних обома сторонами актів  виконаних робіт форми КБ-2в та довідки по формі КБ-3 протягом п'яти банківських днів з дня їх підписання.

Договір підписаний з однієї сторони директором ПП «Стандарт» Стопником Г.В., з іншої - директором ТОВ «Будівельне управління 26» Темченком А.С. та скріплений печатками обох підприємств.

Право  ТОВ «Будівельне управління 26» на здійснення господарської діяльності, яка пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підтверджено ліцензію серії АВ № 515492, яка видана Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, строк дії якої з 22.06.2010  по 22.06.2013.

Виконання сторонами умов договору в серпні 2011 року підтверджується актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року від 31.08.2011, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2011 року від 31.08.2011, податковою накладною від 31.08.2011 №476, виданою ТОВ «Будівельне управління 26», копіями банківських виписок позивача за серпень 2011 року.

З вищезазначених актів та довідок убачається, що зміст даних документів повністю корелюється з примірними формами первинних облікових документів у будівництві КБ-2в « Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554 та які, згідно роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (листи від 08.12.2009 № 12/19-2-9/11-5008, від 09.03.2010 № 12/19-2-9-21-2368, від 06.05.2010 № 2/12-20/4993) підлягають застосуванню при виконанні будівельних робіт та є первинними документами бухгалтерського обліку саме у будівництві.

Зазначені документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Видана ТОВ «Будівельне управління 26» податкова накладна містить всі необхідні реквізити, скріплена підписом директора підприємства  та його печаткою.

Оплата позивачем  виконаних субпідрядником робіт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 20.10.2011 № 833, від19.10.2011 № 829,   від 14.10.2011 № 803 та  копіями банківських виписок.

Таким чином, позивачем під час проведення перевірки надані податковому органу усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання робіт (послуг) у ТОВ «Будівельне управління 26» та їх оплату.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послугу або дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки не зафіксовано неналежне оформлення податкових накладних, на підставі яких відбулося формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/ послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не випливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судом досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання позивачем було отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість та наявність відповідних дозвільних документів на здійснення будівництва, лише після отримання таких документів укладений відповідний договір.

Таким чином, позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Будівельне управління 26», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків. Висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. В іншому разі здійснення аналізу дотримання чинного законодавства при укладенні та/або виконанні правочинів, у тому числі на предмет порушення інтересів держави, не належить до компетенції контролюючих органів. Зазначені господарські операції відображені позивачем  у податковому обліку, що відповідачем не заперечується, жодних свідчень того, що спірний договір чи його виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності  суб'єкта владних повноважень, обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права  та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування,  з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби  відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013  залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

 Головуючий Л.В.Ланченко  

 Судді Н.Г.Пилипчук, Ю.І.Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.12.2013
ПІБ судді:
Ланченко Л.В.
Реєстраційний № рішення
2а-2522/12/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу відхилено. Рішення суду першої та апеляційної  інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду України у Верховному Суді України не оскаржувалось.
Замовити персональну презентацію