Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 у справі № 813/2316/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/32315/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Муравйов О. В.

судді Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.

за участю секретаря представників сторін:

від позивача: Титенко М. П.

від відповідача: Яремко В. П. Мокрій Р. З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія»

на постанову та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року

Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року

у справі № 813/2316/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія»

про стягнення коштів з рахунків платника для погашення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року у справі № 813/2316/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року, позов задоволено. Стягнуто з рахунків ДВАТ «Шахта «Надія», відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника, на користь державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 6 534 563,90 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20, п. п. 59.1, 59.3, 59.4, 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, ст. ст. 9, 71, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковий борг ДВАТ «Шахта «Надія» в сумі 6 534 563,90 грн. станом на дату розгляду справи є непогашеним.

Колегія судді погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковий борг ДВАТ «Шахта «Надія» на загальну суму 6 534 563,90 грн. виник внаслідок несплати у встановлений законом строк самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з екологічного податку, із земельного податку, зі збору за спеціальне використання води та із плати за користування надрами, а саме: зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 361 610,00 грн. виникли на підставі податкових декларацій за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року; зобов'язання зі сплати збору за спеціальне використання води на загальну суму 22 282,03 грн. підтверджується деклараціями від 05.10.2012 року та від 24.01.2013 року; зобов'язання по сплаті екологічного податку на загальну суму 123194 грн. виникло на підставі звітних декларацій за 3, 4 квартали 2012 року; зобов'язання по земельному податку на загальну суму 27 477,87 грн. виникли на підставі податкових декларацій від 27.01.2012 року та від 25.01.2013 року.

Оскільки податкові зобов'язання, про які зазначено вище, платник задекларував самостійно, отже вони вважаються узгодженими.

У відповідності до п. п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Вимоги про сплату податкового боргу було вручено платнику податків ще у 2001 році (№ 1/7 від 23.10.2001 року та № 2/6 від 16.11.2001 року).

Чинний до 2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачав, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 цього Закону). У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення (п. 6.6 ст. 6 Закону).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У п. 59.5 тієї ж зазначається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Вказаними законами не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого.

Водночас пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу. У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з моменту направлення у 2001 році податкових вимог ДВАТ «Шахта «Надія» не погасило у повному обсязі свого податкового боргу, а тільки поступово його збільшує і станом на 15.03.2013 року такий становить 111 073 196,00 грн.

Враховуючи наведене, суди дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав виставляти платнику податків нові податкові вимоги.

Твердження відповідача про те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України і лише в разі відмови в прийнятті подання заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Колегія суддів вважає доводи відповідача помилковими, оскільки вищенаведені положення Податкового кодексу України не містять імперативної умови звернення в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державна податкова інспекція у Сокальському районі двічі зверталась до суду з поданнями у порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України про стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують ДВАТ «Шахта «Надія», для погашення податкового боргу. Однак, судячи зі змісту ухвали від 03.04.2013 року у справі № 813/2452/13-а та ухвали від 23.01.2013 року у справі № 813/500/13-а, якими суд закрив провадження у справі, у кожному випадку відповідач заперечував наявність у податкового органу підстав для звернення з поданням про стягнення коштів для погашення податкового боргу.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої тиа апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року та хвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі № 813/2316/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька Н. Є. Маринчак

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
23.09.2014
ПІБ судді:
Муравйов О.В.
Реєстраційний № рішення
813/2316/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга платника податків була залишена без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - були залишені без змін. 
Подальше оскарження
Рішення в подальшому не оскаржувалося. 
Замовити персональну презентацію