Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.07.2014 у справі № 2а-9800/10/9/0170
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/23445/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ)

та приватного акціонерного товариства "Дитячий медичний центр "Чайка" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012

у справі №2а-9800/10/9/0170

за позовом Товариства

до ДПІ

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 № 0001172302/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3232,60 грн. (у тому числі 2610 грн. за основним платежем та 622,60 грн. за штрафними санкціями) ;

податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 № 0001182302/0 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 81025,50 грн. (у тому числі 54017 грн. за основним платежем та 27008,50 грн. за штрафними санкціями) .

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 № 0001172302/0 визнано нечинним та скасовано у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 № 0001182302/0 - в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 14527 грн. за основним платежем та 13304,50 грн. за штрафними санкціями. В решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Посилаючись на невідповідність окремих висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти судів попередніх інстанцій та повністю задовольнити позов.

ДПІ також скористалася правом на касаційне оскарження судових актів у справі та подала касаційну скаргу, в якій просить повністю відмовити у позові Товариства, скасувавши рішення зі спору у відповідних частинах.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що оспорювані суми податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток було визначено Товариству за наслідками проведення ДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, оформленої актом від 05.07.2010 № 1137/23-2/24492597.

Досліджуючи обставини, що слугували підставою для зазначених донарахувань, суди обмежилися виключно загальними посиланнями на норми податкового законодавства, на порушенні яких платником наполягає податкова інспекція. При цьому суди не встановили конкретного змісту виявлених ДПІ правопорушень, не перевірили доводи податкового органу на обґрунтування існування цих порушень, не надали належної правової оцінки твердженням та доказам, поданим Товариством на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Зокрема, як вбачається з матеріалів даної справи, підставою для висновку ДПІ про заниження позивачем бази оподаткування податку на прибуток стало:

заниження позивачем доходу від операцій з цінними паперами внаслідок невиконання вимог пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо ведення окремого податкового обліку фінансового результату даного виду операцій;

завищення Товариством валових витрат внаслідок їх формування у період, коли фактично позивач не здійснював господарської діяльності з огляду на її сезонний характер;

необґрунтоване, на думку ДПІ, зменшення позивачем оподатковуваного доходу на суму витрат на оплату невиплаченої заробітної плати та на суму нарахувань із земельного податку у зв'язку із сезонністю роботи підприємства, які є витратами майбутніх періодів;

завищення Товариством амортизаційних нарахувань внаслідок нарахування амортизації на основні фонди, які не використовувалися Товариством у господарській діяльності (з урахуванням сезонності роботи підприємства) .

Правомірність визначення позивачеві оспорюваної суми з податку на додану вартість податкова інспекція мотивує незаконним коригуванням позивачем у бік зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за податковими накладними зі строком видачі понад 1095 днів, а також коригуванням Товариством податкового кредиту за минулі звітні періоди без урахування окремого обліку оподатковуваних операцій та операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було дослідити зазначені факти та з урахуванням доводів сторін та поданих ними доказів перевірити, чи підтверджуються документально висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, що стали підставою для оспорюваних донарахувань.

За даних обставин оскаржувані судові акти підлягають скасуванню як такі, що прийняті без повного та всебічного дослідження наявних у матеріалах справи доказів та доводів учасників спору, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечено розгляд адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим - Київським окружним адміністративним судом.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та приватного акціонерного товариства "Дитячий медичний центр "Чайка" задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 у справі №2а-9800/10/9/0170 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
23.07.2014
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-9800/10/9/0170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника і контролюючого органу задоволено частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
не оскаржувалось у ВСУ
Замовити персональну презентацію