Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.06.2014 у справі № 2а-5153/10/0870
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/9991/19242/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Федорова М.О., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 14.02.2011

у справі № 2а-5153/10/0870

за позовом Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 № 0000380808/0 про застосування штрафу в сумі 2578,89 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15, п. 17.3, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2010 № 0000380808/0 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2578,89 грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 21891-ІІІ) за несплату узгодженого податкового зобов'язання, самостійно визначеного контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2010 № 0000150808/0, протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 12.03.2010. Граничним строком сплати податкового зобов'язання є 22.03.2010.

Позивачем не було сплачено узгоджене податкове зобов'язання у встановлений законом строк, через що утворився податковий борг.

Частина податкового боргу в сумі 26788,89 грн. сплачена позивачем 21.04.2010 згідно з платіжним дорученням № 1186, тобто відбулася затримка сплати на 30 календарних днів. Податковим органом застосовано штрафні санкції в розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2010 № 0000150808/0 позивачеві визначено податкове зобов'язання зі штрафних санкцій в сумі 101718,62 грн., застосованих на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за несплату узгодженого податкового зобов'язання протягом граничних строків, встановлених Законом.

Визнаючи протиправним оспорюване податкове повідомленням-рішенням від 15.06.2010 № 0000380808/0, суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосовані на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2010 № 0000150808/0 штрафні (фінансові) санкції не є податковим зобов'язанням, за несплату якого у встановлений Законом № 2181-ІІІ строк застосовуються штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону №2181-111 у випадку не сплати у встановлений строк самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в адміністративному чи судовому порядку податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) останнє визнається податковим боргом.

Таким чином, штрафні санкції, визначені контролюючим органом платникові податків у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у податковому повідомленні-рішенні належать до податкових зобов'язань - зобов'язань платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.

Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 2181-ІІІ, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, податкове зобов'язання платника податків зі штрафних санкцій, нараховане контролюючим органом відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ цього Закону, вважається узгодженим за правилом п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ - у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Таке податкове зобов'язання має бути сплачено у строк, визначений п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ - потягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничного строку сплати такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції та неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

 УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011 скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.О. Федоров, Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
23.06.2014
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-5153/10/0870
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції задовольнив скаргу контролюючого органу. Рішення суду першої інстанції залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію