Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.12.2014 у справі № 2а-3420/12/2070
Державний герб України

 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/51546/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМ «Арді-Контур»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р.

у справі № 2а-3420/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМ «Арді-Контур»

до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАМ «Арді-Контур» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 р. позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.02.2012 р. №0003691501.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року, про що складено акт від 10.02.2012 р. №58/29/150-36325287, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації за грудень 2011 року, на 29 667,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012 р. №0003691501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44 501,00 грн., з яких 29 667,00 грн. за основним платежем та 14 834,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», у якого на момент складання таких накладних було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Факт реальності вчинених між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» господарських операцій відповідачем не заперечувався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість останнього було скасовано, а отже податкові накладні видані підприємством у грудні 2011 року не можуть брати участь у формуванні податкового кредиту позивача.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» було укладено ряд договорів підряду, що не заперечується відповідачем та підтверджується наданими у матеріалах справи копіями договорів, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання-виконаних будівельних робіт, копіями платіжних доручень і банківських виписок та іншими документами.

У грудні 2010 року, за результатом виконання вказаних договорів, позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» від 01.12.2011 р. № 5 на суму 46 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ); від 02.12.2011 р. № 14 на суму 72 200,00 грн. (у т.ч. ПДВ); від 06.12.2011 р. № 28 на суму 3 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ); від 15.12.2011 р. №75 на суму 15 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ); від 20.12.2011 р. №101 на суму 5 800,00 грн. (у т.ч. ПДВ); від 23.12.2011 р. № 132 на суму 10 300,00 грн. (у т.ч. ПДВ); від 29.12.2011 р. № 235 на суму 11 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ); від 29.12.2011 р. № 232 на суму 13 300,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

За висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, позивач не мав права на формування податкового кредиту по вказаним податковим накладним, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» анульовано рішенням від 14.10.2011 р. № 83/15-02-36.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 р. у справі №2а-14158/11/2070 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в Жовтневому районі м.Харкова від 14.10.2011 р. №83/15-02-36, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та зобов'язано поновити реєстрацію вказаного товариства платником податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2012 р. у справі №К/9991/20905/12 податковій інспекції було відмовлено у відкритті касаційного провадження на зазначені судові рішення.

Процесуальними положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що названі судові рішення набрали законної сили, відповідне рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається протиправним з моменту його прийняття.

Відтак, протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі у період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що на момент вчинення спірної господарської операції контрагент позивача був наділений правом видавати податкові накладні.

У відповідності до приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість, а відповідачем не доведено протилежного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої судової інстанції про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 р. №0003691501.

З огляду на викладене та керуючись приписами ст. 226 КАС України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі № 808/5205/13-а 12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 07.04.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.12.2014
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
2а-3420/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу задоволено. Рішення суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення ВАСУ у ВСУ не оскаржувалось.
Замовити персональну презентацію