Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.10.2015 у справі № 826/8737/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/9667/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Веденяпіна О.А. Степашка О.І.

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.10.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014

у справі № 826/8737/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Газпромнефть Лубрікантс Україна"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Газпромнефть Лубрікантс Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000042260 від 04.01.2013; № 0000052260 від 04.01.2013; № 0000062260 від 04.01.2013; №0000072260 від 04.01.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2013 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000042260 від 04.01.2013; № 0000052260 від 04.01.2013; № 0000062260 від 04.01.2013; №0000072260 від 04.01.2013.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2010 по 30.09.2012 та складено акт № 624/22-604/36868073 від 14.12.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000042260 від 04.01.2013, основний платіж 57665 грн., штрафні санкції 10780 грн.; № 0000052260 від 04.01.2013, яким зменшено позивачу суми від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток 4444330 грн.; № 0000062260 від 04.01.2013, визначено позивачу податкове зобов?язання основний платіж 18667 грн., штрафні санкції 4667 грн.; № 0000072260 від 04.01.2013, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування 968841 грн., штрафні санкції 236840 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 5, 16 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? , ст. 7 Закону України ?Про податок на додану вартість?, ст. 138, ст. 188, ст. 190, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на 57665 грн., зменшено від?ємне значення об?єкта оподаткування податком на прибуток на 4444330 грн., занижено податкові зобов?язання з податку на прибуток на 3231, 80 грн., занижено податок на додану вартість на 18667 грн. та в результаті чого зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 968841 грн.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв?язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов?язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов?язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/ послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Крім того, підставою для включення витрат підприємства до складу валових витрат в розумінні Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? та Податкового кодексу України є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв?язок з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб?єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що з метою розширення ринку збуту своєї продукції та залучення додаткових споживачів, позивач користувався послугами рекламодавців.

Стаття 1 Закону України № 270-96-ВР від 03.07.1996 ?Про рекламу? дає визначення, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Особа - це фізична особа, в тому числі суб?єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об?єкти права інтелектуальної власності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом вказаних договорів у рекламній компанії було виготовлення рекламних матеріалів, а саме: листівок, рекламних буклетів, кишенькових та настільних календарів, а також проведення рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів та розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ ?АМ Централ Сервіс Україна?, ТОВ ?Брендз Френдз РА?,що підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, які стосуються господарських операцій.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що витрати на рекламу та рекламні заходи пов?язані саме з продажем продукції та здійснювались з метою доведення інформації про товар та безпосередньо пов?язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у справі № 826/8737/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у справі № 826/8737/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді О.А. Веденяпін О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.10.2015
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію