Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.09.2015 у справі № 825/3409/14
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 рокум. Київ К/800/6931/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Вербицька О.В.

Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р.

у справі № 825/3409/14

за позовом Приватного підприємства «Прилукиспецбуд»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Прилукиспецбуд» (далі - позивач, ПП «Прилукиспецбуд») звернулось до суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, Прилуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014 р. № 0001462201 та № 0001472201.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Прилуцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Прилукиспецбуд», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Прилуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Прилукиспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Палладіум» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.05.2014 р. № 341/22-34376900.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 326917,00 грн.; - п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 311352,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2014 року №0001462201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 326917,00 грн. за основним платежем та 163458,50 грн. за штрафними санкціями, та від 04 червня 2014 року №0001472201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 311352,00 грн. за основним платежем та 155676,00 грн. за штрафними санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг, дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Прилукиспецбуд» та ТОВ «Палладіум» укладено договір поставки щебня від 28.08.2012 № 75, за умовами якого ТОВ «Палладіум» (Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ПП «Прилукиспецбуд» (Покупець), а Покупець прийняти й оплатити щебінь гранітний фракції 20х40 у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: сертифікатом відповідності, подорожніми листами вантажного автомобіля, видатковими накладними, податковими накладними.

Також ПП «Прилукиспецбуд» та ТОВ «Палладіум» уклали договір поставки бетону від 23.03.2012 № 23/03, за умовами якого ТОВ «Палладіум» (Продавець) зобов'язується передати ПП «Прилукиспецбуд» (Покупець) у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити бетонні суміші, які повинні бути доставлені автотранспортом Продавця на будівельний майданчик.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними. Оплату придбаного товару підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, між ПП «Прилукиспецбуд» та ТОВ «Кононівський елеватор» укладено договір підряду від 23.03.2012 № 23/03-2012. За умовами даного договору ПП «Прилукиспецбуд» (Підрядник) зобов'язується за замовленням ТОВ «Кононівський Елеватор» (Замовника) на свій ризик виконати та здати йому в строк згідно календарного графіку виконання робіт.

Виконання договору підряду підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.

Як встановлено судами, ПП «Прилукиспецбуд» отримало бетон від ТОВ «Палладіум», а ТОВ «Кононівський Елеватор» отримало у власність збудований об'єкт, включаючи бетонні роботи, передбачені договором підряду.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Палладіум», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Крім того, на час здійснення господарських операцій ПП «Прилукиспецбуд» та ТОВ «Палладіум» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області відхилити.

2.Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.09.2015
ПІБ судді:
Вербицька О.В.
Реєстраційний № рішення
825/3409/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд задовольнив скаргу платника податків.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію