Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.09.2015 у справі № 813/6813/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2015 р. м. Київ К/800/65124/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Оприск Л.Є.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центнерики»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року

у справі № 813/6813/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центнерики»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центнерики» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Центнерики») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Центнерики» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати податку на прибуток з підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Один Два Три», ТОВ «БК АРТ Груп», ТОВ «ВТ-Техбуд», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Гарант-буд-сервіс», ПП «Біко Агротрейд», ТОВ «Інтергал Ай ти», ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна», ТОВ «Автоприватінвест», ПП «СМУ-600» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 13.08.2013 року № 245/22-10/32969740.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку із заниженням податку на прибуток в сумі 653 340,74 грн. та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, а саме - заниження податку на додану вартість на загальну суму 568 182,39 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 000162210/3062, яким ТОВ «Центнерики» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 653 340,74 грн. та за штрафними санкціями - 8 058,05 грн., № 0001632210/3063, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 568 182,39 грн. та за штрафними санкціями - 257 389,56 грн.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг;

- дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Центнерики» та ТОВ «Лідерком» укладено договори підряду: від 04.10.2011 року № 04/10/11-1, від 07.11.2011 року № 07/11/11-1, від 10.11.2011 року № 10/11/11-2, від 18.11.2011 року № 18/11/11-3, від 21.11.2011 року № 21/11/11-5, від 28.11.2011 року № 28/11/11-6, від 06.12.2011 року № 06/12/11-1, від 08.12.2011 року № 08/12/11-2, від 15.12.2011 року № 15/12/11-3, від 27.12.2011 року № 27/12/11-5, від 27.12.2011 року № 27/12/11-4, від 28.12.2011 року № 28/12/11-6, від 28.12.2011 року № 28/12/11-7, від 28.12.2011 року № 28/12/11-8.

Також, між ТОВ «Центнерики» та ТОВ «Будівельна компанія «АРС» укладено договори підряду від 22.04.2011 року № 22/04/11-17, від 30.05.2011 року № 30/05/11-2, від 08.06.2011 року № 08/06/11-3, від 05.07.2011 року № 05/07/11-4, від 04.08.2011 року № 30/08/11-5, від 25.08.2011 року № 30/08/11-6, від 30.08.2011 року № 30/08/11-7.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «АРС Трейд» (продавеуь) укладено договори купівлі-продажу будівельних матеріалів від 21.04.2011 року, від 14.06.2011 року № 140611-2.

Крім того, між ТОВ «Центнерики» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» укладено договори оренди бетононасосів та дизельгенератора від 07.07.2011 року № 070711-1, від 30.08.2011 року, від 28.12.2011 року № 28/12/11-1, а також укладено договори купівлі-продажу будівельних матеріалів від 25.07.2011 року № 25/07/11-1, від 12.09.2011 року №12/09/11-2.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі, рахунками-фактурами, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що вищевказані контрагенти позивача на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства) .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центнерики» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.09.2015
ПІБ судді:
Вербицька О.В.
Реєстраційний № рішення
813/6813/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію