Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.09.2015 у справі № 806/7217/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/21642/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропереробне інноваційне об'єднання» (далі - Товариство)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року

у справі № 806/7217/13-а

за адміністративним позовом Товариства

до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі ДПІ),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 000021220, № 0000222200 від 25.10.2013 року щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

30 січня 2014 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 16.09.2013 року до 4.10.2013 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2010 року до 30.06.2013 року, за наслідками якої 11.10.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4, 135.5.5, 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п.,п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податку на прибуток, у розмірі 111 867, 00 грн. , а також у порушення п. 2 ст. 3, ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 148 855,00 грн.

25 жовтня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 000021220 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 139 834,00 грн., № 0000222200 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 184 250,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суди встановили, що 20.07.2011 року, 25.08.2011 року між Товариством та Приватним підприємством «Фортуна тепло сервіс плюс» були укладені договори щодо виконання ремонтних робіт і виконання монтажних робіт, на підтвердження виконання яких Товариство надало акти прийому-передачі виконаних робіт та податкові накладні.

У зазначених актах були відсутні відомості які саме роботи Підрядником виконані, ким, коли, у якому обсязі і за якою вартістю.

1 серпня 2011 року, 25 серпня 2011 року між Товариством та ТОВ «Альфареалком» були укладені договори щодо виконання ремонту покрівельного покриття і поставки бункера накопичувального, бункера приймального, для підтвердження виконання яких Товариство надало акт прийому-передачі продукції, податкові і видаткові накладні.

У зазначених актах конкретно не зазначено зміст виконаних робіт і назву переданої продукції, виконавців ремонтних робіт, час, місце і вартість їх проведення. Не надано також доказів про транспортування, приймання і взяття на облік придбаних бункера накопичувального та бункера приймального.

11 листопада 2011 року між Товариством та ТОВ «Хозстройсервіс» був укладений договір про виконання монтажу олієпроводу і покрівлі, на підтвердження виконання якого Товариство надало податкову накладну, рахунок-фактуру, акт прийому-передачі виконаних робіт, за відсутності в акті розшифровки виконаних робіт, їх виконавця, місця, об'єму і вартості.

20 липня 2012 року, 27 липня 2012 року між Товариством та ПП «Сан Інтернешнл» були укладені договори № 20/07-12, для підтвердження виконання яких Товариство надало акт прийому-передачі виконаних робіт, податкові та видаткові накладні.

10 грудня 2012 року, 20 березня 2013 року між Товариством та ТОВ «Трофи» були укладені договори щодо поставки 18 тон олії соєвої, на підтвердження виконання якого Товариство надало податкову та видаткову накладну, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до зазначених товарно-транспортних накладних перевезення товару здійснювалося автомобілями з державними номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Відповідно до довідки Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів УДАІ УМВС України в Житомирській області № 2472 від 24 грудня 2013 року, транспортний засіб з державний номер НОМЕР_2 є причепом легковим, а транспортний засіб державний номер НОМЕР_3 - автомобілем легковим комбі, що виключає можливість транспортування 18 тон олії.

На підтвердження придбання у ТОВ «РА «Адан» відеореєстратора та комплектуючих до нього Товариством була надана податкова накладна, рахунки-фактури. Однак, не наданий договір поставки, не доведений факт отримання товарів, оприбуткування і використання у власній господарській діяльності.

Суди правильно зазначили, що надані Товариством документи не можуть свідчити про наявність зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю підприємства.

У порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року, зареєстрованої у Мінюсті України 12 червня 1996 року за № 293/1318, довіреності на одержання товару від вказаних контрагентів не виписувалися.

Товариством не був доведений факт отримання товарів і послуг від ТОВ «Альфареалком», ТОВ «Хозстройсервіс», ПП «Фортуна тепло сервіс плюс», ТОВ «САН Інтернешнл», ТОВ «Трофи», ТОВ «РА «Адан» і те, що господарські операції дійсно відбулися і спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством не була доведена товарність здійснення з ТОВ «Альфареалком», ТОВ «РА «АДАН», ТОВ «Хозстройсервіс», ПП «Фортуна тепло сервіс плюс», ТОВ «САН Інтернешнл», ТОВ «Трофи» операцій, тому податковий органом правомірно збільшив податок на прибуток з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій у цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропереробне інноваційне об'єднання» відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Веденяпін О.А., Юрченко В.П.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.09.2015
ПІБ судді:
Сірош М.В.
Реєстраційний № рішення
806/7217/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення суду касаційної інстанції по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію