Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.09.2015 у справі № 2а-12566/12/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2015 р. м. Київ К/800/41788/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В. Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Стеценка О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014

у справі № 2а-12566/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Ф.Формула»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ф.Формула» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001572250 від 28.05.2012 та № 0003402250 від 28.09.2012.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ДП «Ф.Формула» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, складено акт № 138/ 22-50/32112642 від 07.05.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 14.1.257, 14.1.228, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 368 190 грн.; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 992 179 грн.

На підставі результатів зазначеної перевірки, 28.05.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001562250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 193 911,55 грн., в т.ч.: 992 179 грн. основного платежу та 201 732,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001572250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 443 233,25 грн., в т.ч.: 1 385 981 грн. основного платежу та 57 252,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, 28.09.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003402250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 1 080 060,25 грн., в т.ч.: 901 098 грн. основного платежу та 178 962,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями стало не включення до валового доходу простроченої кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності по придбаних товарах (роботах, послугах) в загальній сумі 66 467,95 грн.; не включення до складу валових доходів суми умовно нарахованих процентів по отриманій поворотній фінансовій допомозі в розмірі 497 650 грн.; неправомірне віднесення сум до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з укладенням правочинів між позивачем та ТОВ «Аметист», ТОВ «ВВН», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Сан-Кор Трейд», ТОВ «Розкішна продукція» та ПП «Гріфон Сервіс Трейд», без мети настання реальних наслідків, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», оскільки встановлено нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій вказаних підприємств з їх контрагентами, придбаний товар у яких був в подальшому проданий позивачу, не встановлено факт передачі ТМЦ позивачу, у зв'язку з відсутністю факту транспортування та передачі товару отримувачу; неправомірне віднесення сум до валових витрат по операціях з ПП «Гріфон Сервіс Трейд», оскільки вони не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та виконання послуг.

Під час проведення перевірки встановлено, що позивачем відображено умовно нараховані проценти на поворотну фінансову допомогу у рядку 03 Декларації за 2011 рік та у рядку 03.10.1 додатка ІД до Декларації на загальну суму 8 921 грн. За розрахунком відповідача сума умовно нарахованих відсотків становить 506 571 грн. Розбіжність між задекларованими сумами процентів, умовно нарахованих процентів на суми поворотної фінансової допомоги за даними підприємства та даними перевірки складає 497 650 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аметист» укладено договір № 90 від 01.01.2006 та додаткову угоду № 309/2009 від 01.09.2009, відповідно до яких останнє зобов'язалось поставити першому товар з метою оптово-роздрібної реалізації через мережу магазинів «Фуршет».

Між ДП «Ф.Формула» та ТОВ «ВВН» укладено договір № 694/10 від 01.01.2010, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось поставити першому товар.

Між позивачем та ТОВ «Кітіллар» укладено договір поставки № 1801 від 14.01.2011, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось поставити першому товар.

Між ДП «Ф.Формула» та ТОВ «Розкішна продукція» укладено договір поставки № 62 від 01.04.2010, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось виготовити та поставити товар першому.

Між позивачем та ТОВ «Сан-Кор Трейд» укладено договір поставки № 1064 від 05.12.2011, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось продати та поставити першому товар (горіх волоський врожаю 2011 року).

Між позивачем (замовник) та ПП «Гріфон Сервіс Трейд» (експедитор) укладено договір експедиторського обслуговування № 04-04-11 від 04.04.2011, відповідно до умов якого останнє зобов'язувалось здійснювати організацію доставки вантажів автотранспортом міського, міжміського та міжнародного сполучення, за рахунок замовника.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано доказів віднесення суми його кредиторської заборгованості, строк позовної давності для стягнення якої вже сплинув, до складу валового доходу; надані позивачем документи не підтверджують здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами, а лише свідчать про їх документальну фіксацію, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що витрати за цими операціями мають зв'язок із господарською діяльністю підприємства позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, які відповідають як за змістом так і за своєю формою вимогам чинного законодавства.

Однак, висновок суду апеляційної інстанції є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає.

Так, суд апеляційної інстанції, визнаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, виходив лише з реальності господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, не врахувавши, що підставою для донарахування податку на прибуток були також виявлені під час проведення перевірки доводи податкового органу щодо не включення до валового доходу сум простроченої кредиторської заборгованості та умовно нарахованих процентів по отриманій фінансовій допомозі.

Враховуючи вищезазначене, Київським апеляційним адміністративним судом не було досліджено підстав виникнення простроченої кредиторської допомоги у позивача, по якій минув строк позовної давності по придбанню товарів (робіт, послуг) на суму 66 467,95 грн. та правомірність визначення податковим органом сум умовно нарахованих процентів по фінансовій допомозі у розмірі 506 571 грн., що склало розбіжність із даними позивача на суму 497 650 грн., з дослідженням проведених розрахунків процентів як позивача так і відповідача.

При цьому, слід врахувати, що обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль

Судді І.В. Борисенко, (підпис) О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.09.2015
ПІБ судді:
Кошіль В.В.
Реєстраційний № рішення
2а-12566/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, а рішення суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Оскарження рішення суду касаційної інстанції по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію