Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 № 824/361/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ К/800/45036/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: Блажівської Н.Є.,

суддів: Сіроша М.В., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду

від 25 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року

у справі № 824/361/13-а

за позовом Державного підприємства "Чернівцілегмаш"

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В

Державне підприємство легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» (далі - позивач або ДП «Чернівцілегмаш») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2013 року №0000160152 та №0000100152.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000100152 в частині нарахування Державному підприємству легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» штрафу у сумі 421 (чотириста двадцять одна) грн. 54 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби від 14 січня 2013 року №0000160152 в частині нарахування Державному підприємству легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» штрафу у сумі 473577 (чотириста сімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 99 коп. В частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби від 14 січня 2013 року №0000100152 щодо нарахування штрафу у сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 70 коп. та в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби від 14 січня 2013 року №0000160152 щодо нарахування штрафу у сумі 13381 (тринадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 00 коп. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 25 грудня 2012 року №1701/15-3, про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягали в порушенні строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року №0000160152 про застосування штрафної санкції у розмірі 486958,99 грн., виходячи із розрахунку штрафу у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу та №0000100152 про застосування штрафної санкції у розмірі 2342,24 грн., виходячи із розрахунку штрафу у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У випадках порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строків давності, застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 ПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП «Чернівцілегмаш», всупереч положень пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України несвоєчасно сплачувало податкові зобов'язання самостійно узгодженні ним податковими деклараціями з ПДВ за період з 2003 по 2011 рік, у зв'язку із чим ДПІ у м. Чернівцях було застосовано штрафні санкції на підставі статті 126 ПК України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пункт 114.1 ПК України).

Згідно із статтею 102 ПК України строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) органами державної податкової служби складають 1095 днів.

Стаття 102 ПК України не містить приписів, які надають органу державної податкової служби право продовжувати зазначені строки у зв'язку із введенням на підприємстві мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343 або право на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 ПК України без дотримання строків давності у зв'язку із наявністю такого мораторію, що спростовує доводи відповідача в цій частині.

З огляду на наведене, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, що мали місце до 2010 року є протиправним.

Стосовно нарахування відповідачем штрафних санкцій за порушення позивачем вимог законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що за вказаний період позивачем допущено порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за податковими деклараціями з ПДВ від 19 січня 2011 року №202577, від 21 березня 2011 року №9001475717, від 21 березня 2011 року №9001523508, від 20 квітня 2011 року №9002366338, від 20 травня 2011 року №9003612160, від 17 червня 2011 року №9004038877. Загальний розмір застосованого до позивача штрафу за порушення податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2011 року складає 2293,40 грн.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 р. застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення. Враховуючи, що вищезазначені порушення податкового законодавства мали місце у період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, відповідач повинен був застосувати у даному разі до ДП «Чернівцілегмаш» штраф у розмірі 6 грн. (по 1 грн. за кожне із 6 порушень).

Крім того, відповідно до акту перевірки однією із підстав для застосування штрафу до позивача відповідно до статті 126 ПК України у стали «невідомий документ від 26.04.2010 р., №AUTOPEN" (шість разів) та «Невідомий документ від №».

Згідно з підпунктом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Пункт 46.1 статті 46 ПК України під податковою декларацією, розрахунком визначає документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень ПК України податкова декларація (розрахунок), яка є предметом камеральної перевірки, завжди є документом, який підлягає ідентифікації по номеру та даті.

Таким чином, податковий орган зобов'язаний застосувати до платника податку штраф відповідно до статті 126 ПК України, лише на підставі відповідної декларації, що свідчить про необґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі «невідомого документа від 26.04.2010 р., №AUTOPEN» (шість разів) та « невідомого документа від №».

Крім того, представник податкового органу, а також, допитаний в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_4 не змогли ідентифікувати зазначені документи та безпосередньо пояснити їх правову природу, а також вказати на період виникнення податкового зобов'язання, самостійно узгодженого позивачем даними документами.

З огляду на наведені обставини в сукупності,Вищий адміністративний суд України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року №0000100152 в частині нарахування штрафу у розмірі 421,54 грн. та податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року №0000160152 в частині нарахування штрафу у розмірі 475865,39 грн.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош, Є.А. Усенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.05.2014
ПІБ судді:
Блажівська Н.Є.
Реєстраційний № рішення
824/361/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової інспекції, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді не переглядалось.
Замовити персональну презентацію