Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 у справі № 2а/1570/8517/2011

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/800/13785/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Лосєва А.М.

Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.  

за участю секретаря Титенко М.П.

за участю представників:

позивача:Ткаченко Ж.Г.

відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013

у справі № 2а/1570/8517/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійнийтермінал»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський Олійний Термінал» (надалі - ТОВ «Іллічівський Олійний Термінал») до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Іллічівську Одеської області) відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 апеляційну скаргу ТОВ «Іллічівський олійний термінал» задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Іллічівський олійний термінал» задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 11.04.2011 № 0000542350 та № 0000562350.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2012.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що вимоги податкового законодавства ним не порушено, а тому рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Іллічівську Одеської області проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Іллічівський олійний термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010

Перевіркою встановлено: завищення амортизаційних відрахувань ТОВ «Іллічівський олійний термінал» на загальну суму 79751,00 грн.; завищення підприємством валових витрат за 2009 рік на 207092,00 грн., за 1 квартал 2010 року на 484088,00 грн., за півріччя 2009 року на 96818,00 грн., за 3 квартали 2010 року на 96818,00 грн.; завищення ТОВ «Іллічівський олійний термінал» від'ємного значення об'єкту оподаткування станом на 31.12.2009 на 254039,00 грн., станом на 30.09.2010 на 129622,00 грн.; завищення ТОВ «Іллічівський олійний термінал» податкового кредиту з податку на додану вартість на 120951,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 679/23-0301/34169580 від 28.03.2011 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.04.2011: № 0000562350, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на 254039,00 грн., за 3 квартали 2010 року на 129622,00 грн.; № 0000542350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 120951,00 грн. за основним платежем та накладено 30238,00 грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією «ULT UNIVERSAL LIQUID TERMINAL SA» (Швейцарія) укладено договір оренди №1-А від 01.06.2006, згідно якого орендодавець передав належне йому на праві власності, а орендар прийняв в орендне користування наступне майно: будівлю насосного автозливу, будівлю пункту зливу-наливу, двоповерхову будівлю вагової, ваги вагонні електромеханічні, будівлю пунктів управління, будівлю пунктів управління резервуарами № 7, № 8, № 9, споруди насосної, допоміжну будівлю, допоміжну будівлю, резервуари для зберігання олії № 7, № 8, № 9, трубопровід, залізничний путь.

Пунктом 5.3 зазначеного договору передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно здійснювати за свій рахунок поточний ремонт об'єкта оренди та сплачувати експлуатаційні витрати, які необхідні для функціонування об'єкта оренди.

Відповідно до акта приймання-передачі від 01.06.2006 за договором оренди № 1-А від 01.06.2006 зазначений об'єкт оренди був переданий в користування позивачу.

Згідно додаткових угод до договору оренди № 1 від 01.12.2007 року, № 2 від 11.04.2008 року, № 3 від 11.04.2008 року сторонами було включено до об'єкту оренди: резервуар для зберігання олії № 10, резервуар для зберігання олії №11, приміщення пункту управління резервуара № 10, приміщення пункту управління резервуара №11, резервуари для зберігання олії №№ 12-21, трубопровід, будівлю проміжного пункту управління, пункт управління електроприводами засувів, маслоловушку, підпірну стінку, приміщення продуктивної насосної з технологічним обладнанням, споруду залізничної двосторонньої естакади, інженерні споруди.

Для здійснення ремонтних робіт на об'єкті «Заміна покриття доріг та площадок» (дорога, яка прилягає до об'єкту оренди за договором оренди № 1-А від 01.06.2006), розташованому на території Іллічівського морського торгового порту ТОВ «Іллічівський олійний термінал» було укладено наступні договори.

01.09.2008 року між позивачем, як замовником, та ПП «Плавбудзагін», як підрядником, укладено договір підряду на «Покриття доріг та площадок» № 1/9, за яким підрядник зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Заміна покриття доріг та площадок» на території Іллічівського морського торгового порту.

Факт отримання ТОВ «Іллічівський олійний термінал» зазначених послуг та сплати відповідних грошових коштів підтверджуються: податковими накладними, актом приймання виконаних підрядних робіт, банківськими виписками.

15.08.2008 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Агропромстройкомплекс Люкс», як продавцем, укладено договір постачання № 150801, за яким постачальник зобов'язувався передати плити шляхові, а покупець прийняти та оплатити товар. Отримання ТОВ «Іллічівський олійний термінал» зазначеного товару та сплати відповідних грошових коштів, підтверджуються: податковими накладними, видатковою накладною, випискою з рахунку позивача.

При цьому, факт реального виконання вищезазначених договорів відповідачем не заперечується.

За наслідками виконання зазначених договорів позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідні суми. Також, позивач у деклараціях з податку на прибуток за 1, 2, 3 квартали 2009 року та 2009 рік, 1, 2 3 квартали 2010 року включив до суми амортизаційних відрахувань кошти, сплачені за договором підряду від 01.09.2008 № 1/9 та договором постачання від 15.08.2008.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин до набрання 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, визначає, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Відповідно до абзацу 3 підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 вищезазначеного Закону, амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивач здійснював нарахування амортизаційних відрахувань по витратам, які не підлягають амортизації. Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами, оскільки, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, дорога, ремонт якої було здійснено, входить до складу основних фондів підприємства на підставі договору оренди, укладеного позивачем з компанією «ULT UNIVERSAL LIQUID TERMINAL SA» (Швейцарія).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 у справі № 2а/1570/8517/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) А.М. Лосєв

Судді: (підпис) Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.04.2015
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
2а/1570/8517/2011
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу контролюючого органу, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію