Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 р. у справі № 2а-17855/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/9991/58472/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: 

Лосєва А.М., 

Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Публічного акціонерного товариства « Банк Національний кредит»

Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з

обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012

у справі № 2а-17855/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства « Банк Національний кредит»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

третя особа Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, адміністративний позов ПАТ « Банк Національний кредит» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.06.2011 № 0000654310 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2764,75 грн. та рішення у формі повідомлення від 03.06.2011 № 1574510/43-148 в частині застосування пені у розмірі 3970,33 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач і відповідач звернулися до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, у якій відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а позивач - скасувати вищезгадані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ « Банк Національний кредит» з питань своєчасності виконання платіжного доручення філії «Бердянськзв'язок сервіс» ПАТ «Запоріжзв'язок» на перерахування до бюджету податку на додану вартість за жовтень 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 8.1 ст. 8 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), п. 129.6 ст.129 Податкового кодексу України, яке полягало у порушенні строків виконання доручення клієнта - філії «Бердянськзв'язок сервіс» ПАТ «Запоріжзв'язок», що міститься в розрахунковому документі (затримка - 393 дні) на перерахування до бюджету податку на додану вартість за жовтень 2008 року.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 26.05.2011 № 295/43-10/20057663 Спеціалізованою державною податкової інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000654310 від 03.06.2011, яким застосовано до ПАТ « Банк Національний кредит» штрафні санкції у розмірі 5529,50 грн.; повідомлення № 15745/10/43-148 від 03.06.2011, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 4 286,66 грн.

В результаті адміністративного оскарження вказані рішення Державна податкова служба України залишили без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Як зазначив відповідач, зміст виявленого порушення полягав у тому, що ПАТ « Банк Національний кредит» несвоєчасно виконав платіжне доручення філії «Бердянськзв'язок сервіс» ПАТ «Запоріжзв'язок» від 26.11.2008 № 1 на суму 27 647,50 грн. з призначенням платежу «ПДВ за жовтень 2008 року», що в подальшому призвело до виникнення податкового боргу з податку на додану вартість у філії «Бердянськзв'язок сервіс» ПАТ «Запоріжзв'язок».

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог чинного законодавства позивачем не було своєчасно виконано доручення клієнта, яке містилося в документі на переказ готівки, і таке порушення мало місце до дня введення мораторію. Водночас, відповідачем було невірно визначено розмір штрафних санкцій, що підлягають застосуванню до позивача.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Філія «Бердянськзв'язок сервіс» ПАТ «Запоріжзв'язок» подала до ПАТ « Банк Національний кредит» платіжне доручення від 26.11.2008 № 1 на суму 27 647,50 грн., яке прийнято банком 26.11.2008, однак виконано було лише 24.12.2009, тобто протягом операційного часу в день надходження до бюджету кошти перераховані не були.

Постановою правління Національного банку України від 19.12.2008 № 439 у ПАТ « Банк Національний кредит» було введено Тимчасову адміністрацію, призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 19.12.2008 по 18.06.2009.

Постановою правління Національного Банку України від 05.08.2009 № 451 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 18.12.2009.

Платіжне доручення від філії «Бердянськзв'язок сервіс» ПАТ «Запоріжзв'язок» позивачем було отримано 26.11.2008, тобто до введення тимчасової адміністрації та призначення тимчасового адміністратора, а тому мало бути виконане протягом операційного часу в цей же день або не пізніше наступного у разі отримання платіжного доручення після закінчення операційного часу. Оскільки ПАТ « Банк Національний кредит» не надано належних доказів в підтвердження укладеного між банком та клієнтом договору, або інших доказів, які б свідчили про наявність між ними домовленості щодо інших строків перерахунку коштів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Банком не було своєчасно виконано доручення клієнта, а тому податковий орган дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування штрафних (фінансових) за порушення строків сплати податкового зобов'язання.

Що стосується законності визначеного позивачу розміру штрафних санкцій, які підлягають застосуванню, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку передбаченого п.129.7 ст. 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

З аналізу викладеної норми вбачається, що відлік строку зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III встановлено, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня) , інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) .

Відповідно до пп. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Таким чином, нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені у період дії мораторію суперечить меті введення мораторію - відновлення фінансового стану банку та не відповідає вищевказаним положенням Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Податкового кодексу України.

Водночас, судами попередніх інстанцій було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в даному випадку до позивача були застосовані штрафні санкції за затримку тривалістю 393 днів - тобто за весь період затримки, включаючи період, протягом якого в банку тривав мораторій (з 19.12.2008 по 18.12.2009 та з 05.08.2009 по день перерахування банком коштів до бюджету 24.12.2009). Згідно наданого відповідачем та третьою особою розрахунку період прострочення поза межами дії мораторію становить 29 днів. Таким чином, позивач не допустив поза межами дії мораторію прострочення виконання платіжного доручення більше ніж на 30 днів.

Беручи до уваги викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що за порушення прострочення виконання платіжного доручення менше ніж на 30 днів, згідно відповідного розрахунку, відповідачем неправомірно завищено суму штрафу. Правомірно нарахованим є штраф у розмірі 10%, тобто 2 764,75 грн. та пеня у розмірі 316,32 грн.

З огляду на викладене, доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства « Банк Національний кредит» та Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 у справі № 2а-17855/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) А.М. Лосєв

 Судді: (підпис) Л.І. Бившева  (підпис)   Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.04.2015
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-17855/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційних скарг контролюючого органу та платника. Рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію