Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 у справі № 826/5409/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К/800/43194/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Муравйов О. В.

судді  Вербицька О. В. Сірош М. В.

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби 

на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду

від 25.07.2013 року

у справі№ 826/5409/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесторгінвест»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2013 року у справі № 826/5409/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Бізнесторгінвест» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2013 року у справі № 826/5409/13-а скасовано. Прийнято нову постанову. Позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, викладене в листі від 31.01.2013 року № 2031/10/15-211, щодо невизнання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. 9003108839 як податковий звіт.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 46, 48 Податкового кодексу України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, ст. ст. 17, 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.01.2013 року ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» засобами електронного зв'язку направило до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року. До зазначеного уточнюючого розрахунку позивач подав додаток 1 та додаток 2.

Листом від 31.01.2013 року № 2031/10/15-211 податковий орган повідомив позивача про те, що поданий 30.01.2013 року уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року не визнано як податковий звіт через невідповідність вимогам діючого законодавства.

За результатами оскарження відмови відповідача в адміністративному порядку скаргу позивача було залишено без задоволення.

Вважаючи відмову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва у визнанні податкової уточнюючої декларації податковою звітністю протиправною, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок за грудень 2012 року був прийнятий відповідачем та зареєстрований за № 9003108839, додатки 1 та 2 до даного уточнюючого розрахунку зареєстровані за № 9003108833 і № 9003108840, що підтверджується квитанціями № 2, а оскаржуваний лист від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 не є рішенням про відмову у прийнятті податкової декларації.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки зазначення підставою для присвоєння поданій уточнюючій декларації статусу «не визнано як податкова декларація», результати здійснення перевірки податковим органом складу витрат, визначених позивачем в уточнюючому розрахунку, суперечить вимогам п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення суду, враховуючи наступне.

Згідно із п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

В листі від 31.01.2013 року № 2031/10/15-211 відповідач зазначає, що не визнає уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. 9003108839, як податковий звіт у зв'язку з тим, що в додатку 2 до уточнюючого розрахунку підприємством відображено суми ПДВ з періодом виписки понад 365 днів (період виникнення з вересня 2008 року по червень 2012 року включно), а в додатку 1 - податкові накладні, за якими проводиться коригування та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової звітності за період листопад-грудень 2012 року.

Отже, підставою для невизнання уточнюючого розрахунку до податкової звітності податковий орган визначив невірне визначення позивачем структури витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Порядок складення податкової декларації визначено ст. 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, зазначення підставою для присвоєння поданій уточнюючій декларації статусу «не визнано як податкова декларація» результати здійснення перевірки податковим органом складу витрат, визначених позивачем в уточнюючому розрахунку, суперечить вимогам п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що подана позивачем уточнююча декларація з податку на додану вартість має всі необхідні реквізити, підписана посадовою особою позивача та скріплена печаткою, колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для неприйняття такої декларації.

Враховуючи положення п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в решті позовних вимог, оскільки задоволення вимоги щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 826/5409/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька  М. В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.04.2014
ПІБ судді:
Муравйов О.В.
Реєстраційний № рішення
№ 826/5409/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено. Рішення суду другої інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
-
Замовити персональну презентацію