Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 у справі № 2-а-15665/11/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/37052/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Приходько І.В.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року

у справі № 2-а-15665/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой Монтаж»

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорстрой Монтаж» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2011 року № 0001622302, від 25 жовтня 2011 року № 0001822302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0001622302 від 09 вересня 2011 року та № 0001822302 від 25 жовтня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Дорстрой Монтаж» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 28,23 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Дорстрой Монтаж», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дорстрой Монтаж» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань, податкового кредиту, валових доходів та валових витрат за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Монтарія», ТОВ «Ремстройпроект», ТОВ «Арабескале», ТОВ «Технобудальянс» року, за результатами якої був складений акт №2498/23/32796896 від 23 серпня 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги: підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1801840,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року - 799234,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 1002606,00 грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1491230,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року - 1134791,00 грн., за червень 2011 року - 356439,00 грн. Крім того, зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2011 року на 238753,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Дорстрой Монтаж» неправомірно включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у 1-2 кварталах 2011 року вартість придбаних у ТОВ «Монтарія» (згідно договору поставки № 1М від 04 січня 2011 року) товарів, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту березня, квітня червня 2011 року, оскільки: згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01 серпня 2011 року № 1760/23-04/37270391 встановлено відсутність у ТОВ «Монтарія» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за січень-травень 2011 року, які підпадають під визначення норм та вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України; усі правочини купівлі-продажу ТОВ «Монтарія» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача; у ТОВ «Монтарія» відсутні необхідні умови для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; вказане товариство не знаходиться за юридичною адресою. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що виписані ТОВ «Монтарія» первинні бухгалтерські документи не дають позивача права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

09 вересня 2011 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001622302, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Дорстрой Монтаж» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1491231,00 грн., у тому числі: 1491230,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

25 жовтня 2011 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001822302, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Дорстрой Монтаж» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1776856,00 грн., у тому числі: 1776855,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 16 листопада 2011 року у справі № 5023/8918/11, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, 1-2 кварталу 2011 року вартість придбаних у ТОВ «Монтарія» товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту березня, квітня, червня 2011 року, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/ послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/ послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання ТОВ «Дорстрой Монтаж» (покупцем) товарів у ТОВ «Монтарія» (постачальника) згідно договору поставки № 1М від 04 січня 2011 року мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, видатковими та податковими накладними, виписками банку, копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, журналом реєстрації довіреностей (т.1 арк. справи 40-121).

Також, матеріали справи містять сертифікати відповідності та сертифікати якості на поставлену продукцію, які надані позивачу на виконання положень пункту 2.2 договору поставки № 1М від 04 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 159-174.)

Крім іншого, матеріали справи містять рішення Господарського суду Харківської області від 16 листопада 2011 року у справі № 5023/8918/11 за позовом ТОВ «Монтарія» до ТОВ «Дорстрой Монтаж» про визнання недійсним договору поставки № 1М від 04 січня 2011 року, яким у задоволенні позову було відмовлено. При цьому, в мотивувальній частині цього рішення було встановлено, що договір поставки № 1М від 04 січня 2011 року, укладений між ТОВ «Дорстрой Монтаж» та ТОВ «Монтарія», є дійсним, чинним, підтвердженим відповідними документами, укладеним з метою реального настання правових наслідків, та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. В рамках договору було здійснено поставку товару на загальну суму 8947380,90 грн., даний товар був належним чином прийнятий та оплачений в повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами (т.1 арк. справи 138-139).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

При цьому, колегія суддів вказує, що посилання податкового органу у касаційній скарзі на постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова від 30 березня 2012 року про порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Дорстрой Монтаж» є безпідставними, оскільки доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, а також зважаючи на те, що податковим органом не було надано до касаційної скарги доказів неможливості подати вказану постанову слідчого до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

Судді: _____________________ А.М. Лосєв _____________________ І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.10.2015
ПІБ судді:
Бившева Л.І.
Реєстраційний № рішення
2-а-15665/11/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію