Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.07.2014 у справі № 2-а-3920/10/1670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2014 р. м. Київ К/9991/15842/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011

у справі № 2-а-3920/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенефіціар»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним акту та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 26.07.2010 № 198 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенефіціар». Зобов'язано Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «Бенефіціар» в реєстрі платників податку на додану вартість.

Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст.ст. 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для складання акту від 26.07.2010 № 198 про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенефіціар» слугували висновки податкового органу, викладені у висновку Відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб від 26.07.2010 № 185, про неподання позивачем декларації з податку на додану вартість з червня 2010 року, ухилення від сплати податків, відсутність основних фондів, формування податкового кредиту за податковими накладними контрагентів, які мають ознаки фіктивності.

Посилаючись на п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач вказує, що встановлені ним факти неподання позивачем податкової звітності, ухилення від сплати податків, відсутність основних фондів, формування податкового кредиту за податковими накладними контрагентів, які мають ознаки фіктивності, що є порушенням п. 1.1. Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 (далі - Примірний порядок), є іншою причиною у розумінні вищезгаданої норми, що дає підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) зазначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, та наведено виключний перелік такого анулювання, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Податковий орган мав право анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР виключно у випадках, які визначені у ньому.

У відповідності до п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону підставою анулювання визначено випадки, за яких особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Пункт 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, зокрема п.п. «в» цього пункту, на який посилається податкова інспекція, не передбачає такого випадку для анулювання реєстрації платника податків як неподання податкової звітності, ухилення від сплати податків, відсутність основних фондів, формування податкового кредиту за податковими накладними контрагентів, які мають ознаки фіктивності.

При цьому словосполучення «з будь-яких інших причин» законодавцем вжито у такій граматичній конструкції як «особа, зареєстрована як платник податку, стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин». Так, відповідними підставами для звільнення особи, зареєстрованої платником податку на додану вартість, може бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Отже, п.п. «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» містить вичерпний перелік випадків, за яких податкова інспекція анулює реєстрацію платника податку на додану вартість, до якого не входить такий випадок як наявність будь-якої іншої причини, що не визначена у цьому Законі.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.07.2014
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2-а-3920/10/1670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
У задоволенні скарги контролюючого органу відмовлено. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
не оскаржувалось у ВСУ
Замовити персональну презентацію