Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 у справі №804/6106/14

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. № К/800/57712/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В.,

секретар судового засідання - Іванов Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Промисловий Альянс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014

та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

у справі №804/6106/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Промисловий Альянс»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Промисловий Альянс» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.12.2013 №0005761501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 273217,00 грн. та стягнення штрафних санкцій в розмірі 136608,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2013 №1272/151/33079560 про порушення позивачем підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 273217 грн.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 №0005761501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Інвестиційно-Промисловий Альянс» на 273217,00 грн. та стягнення штрафних санкцій в розмірі 136608,50 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Судами також встановлено, що згідно з поданою позивачем до податкового органу податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2013 року заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах, у розмірі 273217,00 грн., періодом виникнення від'ємного значення, є лютий 2011 року.

В подальшому, після проведення 13.12.2013 камеральної перевірки, позивачем 24.12.2013 направлено до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за жовтень 2013 року.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, відмову в позові мотивував тим, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлянням самостійно виправлених помилок за жовтень 2013 року подано платником 24.12.2013, тобто, після реєстрації акту камеральної перевірки (13.12.2013), яким вже було зафіксовано порушення щодо невірного заповнення податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, тому, виходячи з норм Податкового кодексу України, відповідачем правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, що призвело до неправильного вирішення справи, та не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, при цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

За змістом пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/ послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6 п. 4.4 розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (в редакції, чинній на час подання позивачем декларації з ПДВ за жовтень 2013 року), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації) , до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2). Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4). У податкових деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 рядки 23, 23.1, 23.2 не заповнюються. Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) .

Згідно з пункту 22 розділу ІІІ зазначеного Порядку податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 глави 2 розділу II Кодексу, вважається неподаною, про що платник повідомляється у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 глави 2 розділу II Кодексу.

Аналогічні положення містяться у розділах V та ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерство доходів і зборів України №678 від 13.11.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за N2094/24626, що діяв на час подання уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року.

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно спірного податкового повідомлення-рішення штраф на позивача накладено на підставі статті 123 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу у разі зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54цього Кодексу.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не було досліджено та проаналізовано виявлене під час проведення камеральної перевірки позивача порушення в заповненні податкової декларації в розрізі із застосованими до нього санкціями, не лише у вигляді зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а й у вигляді нарахування штрафу. В тому числі, чи було нарахування штрафу наслідком застосування контролюючим органом підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті54 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

За змістом наведеної норми, право платників податків подати уточнюючий розрахунок до поданих ним раніше податкових декларацій обмежене лише під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, при цьому щодо проведення камеральних перевірок - жодних обмежень не встановлено.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалами справи, була проведена камеральна перевірка позивача.

Однак, судами попередніх інстанцій зазначеного враховано не було, в зв'язку з чим зроблено передчасний висновок про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що відповідно до пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і ці порушення не були усунуті апеляційним судом, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Промисловий Альянс» задовольнити частково.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3.Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко

Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.04.2015
ПІБ судді:
Юрченко В.П.
Реєстраційний № рішення
№804/6106/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції задовольнив скаргу платника. Рішення судів попередніх інстанцій скасовані та направлені на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв’язку з нез’ясуванням ними належним чином обставини справи.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію