Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 у справі № 826/2169/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2015 р. м. Київ К/800/14070/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В. Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Гончарук О.М., Ленга Ю.А., Ситникова Ю.А.,

від відповідача - Бурцева Н.А.,

від третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014

у справі № 826/2169/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

третя особа - SIA "Norma-A"

про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано від 07.02.2013 № 0001512230, № 0001522230, № 0001532230 та № 0001542230.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач та третя особа з доводами та вимогами скаржника не погодилися, просили скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Українські лінії" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 15.01.2013 № 78/22-30/30678480, у висновках якого відповідачем зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, підпункт 5.2.1 п. 5.2, підпункт 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 30378,00 грн.;

- підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, підпункт 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 10147302,00 грн.;

- зменшено значення рядка 25 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування) , (рядок 25.2 "у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів" )" у загальному розмірі 211141,00 грн.;

- зменшено значення рядка 23 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3), (рядок 23.1 + рядок 23.2), (рядок 23.2 "у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів")" у загальному розмірі 284149,00 грн.;

- зменшено значення рядка 23 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3), (рядок 23.1 + рядок 23.2), (рядок 23.1 "на рахунок платника у банку, 23.1 декларації) " у загальному розмірі 291602,00 грн.;

- зменшено значення рядка 19 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" за вересень 2012 року у загальному розмірі 26967,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 07.02.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001512230, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 786892,00 грн.;

- № 0001522230, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 26967,00 грн.;

- № 0001532230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10147302,00 грн. за основним платежем та у розмірі 2006663,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001542230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20653,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5163,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначених повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Так, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач, починаючи із 2000 року надає послуги із міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом у регулярному сполученні на підставі: дозволів на кожний міжнародний регулярний автобусний маршрут, виданих Міністерством транспорту та зв'язку України, Міністерством інфраструктури України та відповідними галузевими міністерствами іноземних держав; квитково-касових листків та транзитних листів, які складаються на кожний міжнародний рейс та містять номер, дату, прізвище, ім'я та по батькові пасажира, найменування перевізника; міжнародних дорожніх листів автобусу, на якому здійснюються перевезення, наказів про виконання рейсів та направлень у відрядження водіїв, віз іноземних країн та відміток у закордонних паспортах про перетин кордону; квитків, які реалізуються пасажирам, та на підставі яких здійснюється перевезення по міжнародному регулярному маршруту.

Відповідно до п. "а" пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

В силу абз. 1 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Абзацом 4 ст. 53 вищевказаного Закону визначено, що при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку на транспортний засіб; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

В листі Міністерства інфраструктури України від 19.09. 2011 № 7885/11/10-11 "Щодо єдиного міжнародного перевізного документа для кожного виду перевезень та для кожного виду транспорту", відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1948 "Деякі питання здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних поштових та експрес-відправленнях", зазначено, що єдиний транспортний документ - документ, за яким здійснюється перевезення вантажу (як єдиний транспортний документ можуть використовуватися загальні авіа-накладні (AWB - airwaybill, MAWB - master airwaybill), CMR, Bill of Lading (коносамент) тощо).

Разом з тим, як було вірно встановлено судами, питання єдиного міжнародного перевізного документа для перевезення пасажирів чинним законодавством, у тому числі міжнародним, яке є обов'язковим для виконання на території України, не визначено.

Згідно положень ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП), до якої Україна приєдналась у 2004 році, при перевезенні пасажирів перевізник повинен видати індивідуальний чи колективний квиток. Відсутність, неправильність оформлення або втрата квитка не зачіпають існування або дійсності договору перевезення, який продовжує підпадати під дію положень цієї Конвенції. У квитку повинні бути вказані назва та адреса перевізника, а також міститися вказівка про те, що договір підпадає під дію положень цієї Конвенції навіть при наявності яких-небудь застережень.

Підпунктами 1 та 2 ст. 5 Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу (яка набрала чинності для України 14 вересня 1999 року) визначено, що загальні умови міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і багажу, які включають організацію перевезень і отримання права на їх здійснення, порядок страхування, прикордонного, митного, санітарного та інших видів контролю, регламентуються багатосторонніми конвенціями та угодами. Форма квитка, багажної квитанції та формуляра затверджується державними компетентними органами в галузі автомобільного транспорту перевізника і визнається державними компетентними органами в галузі транспорту інших держав, територіями яких здійснюється перевезення.

Порядок організації та контролю за міжнародними перевезеннями пасажирів і багажу визначається Правилами перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, які є невід'ємною частиною вищевказаної Конвенції.

Відповідно до п. 12, п. 13 Правил перевезень пасажирів, тарифи на перевезення узгоджуються перевізниками. Квиток повинен містити такі основні дані: найменування автовокзалу (автостанції) відправлення та призначення; номер квитка (позначений друкарським способом); вартість проїзду; дату видачі квитка; дату і час відправлення; номер місця для сидіння; місце видачі квитка; номер рейсу. Продаж квитків позначається у квитковообліковому листі.

Пунктом 41 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 визначено, що пасажир повинен мати квиток на проїзд, квитанцію на перевезення багажу міжміськими маршрутами регулярних перевезень, які дійсні тільки на зазначений у них день і рейс автобуса.

Відповідно до п. 4.1 Порядку і умов організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.01.1998 № 21, перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюється на підставі одного з таких документів: квитка, який посвідчує право громадянина на користування автомобільним транспортом та перевезення за плату багажу на міських (у тому числі маршрутних таксомоторних), приміських і міжміських маршрутах. Форма квитка та багажної квитанції на міжнародні перевезення пасажирів, Інструкція з оформлення квитка та багажної квитанції на проїзд в автобусах міжнародних маршрутів встановлюються згідно з додатком 13 до цього Порядку.

Отже, вищенаведеними положеннями передбачено декілька міжнародних перевізних документів, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом, в тому числі, індивідуальний або колективний квиток, дозвіл, список пасажирів, білетно-облікова документація.

Також, в листі Державної податкової служби України від 28.08.2012 № 936/0/61-12/15-3115 "Щодо оподаткування податком на додану вартість постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів" зазначено, що питання єдиного міжнародного перевізного документа для перевезення пасажирів чинним законодавством, у тому числі міжнародним, не визначено.

Згідно з параграфом 1 ст. 4 "Проїзні білети" розділу II "Перевезення пасажирів" Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС), документом на право проїзду в міжнародному сполученні у рамках УМПС є пасажирський білет, оформлений ручним або електронним способом, встановленим УМПС, який має літери "МС".

Відповідно до ст. 2 Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 09.10.1997, державні компетентні органи в галузі автомобільного транспорту розробляють єдині форми квитка, багажної квитанції та формуляра, що затверджуються державними компетентними органами в галузі транспорту держав, територіями яких здійснюється перевезення. В Україні таким державним органом є Міністерство інфраструктури України.

У листі Державної податкової служби у місті Києві від 08.02.2013 № 1280/10/06-4-08 зазначено, що єдиним перевізним документом при перевезенні пасажирів є індивідуальний або колективний квиток.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки, позивачем надано докази виконання операцій з постачання послуг із міжнародних перевезень автомобільним транспортом за період, що перевірявся, а саме: корінці проданих квитків на міжнародні рейси; квитково-касові листи на міжнародні рейси; транзитні листи на міжнародні рейси; звіти по проданих квитках; касові книги позивача; денні звіти; книги обліку розрахункових операцій; рахунки; акти виконаних робіт; договори з агентами, у тому числі нерезидентами; оборотно-сальдові відомості по рахунку 36 на кожного агента; податкові накладні; реєстри податкових накладних; податкові декларації з ПДВ.

Також, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження здійснення міжнародних регулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, у тому числі, копії квитків.

За наведених обставин, враховуючи факт невизначення на законодавчому рівні, який саме документ є єдиним міжнародним перевізним документом для перевезення пасажирів, у тому числі міжнародним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "Українські лінії" правомірно оподатковує за нульовою ставкою операції з надання послуг із міжнародних регулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, які здійснюються, зокрема, на підставі квитків.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія висновку науково-правової експертизи щодо правомірності застосування позивачем нульової ставки з ПДВ до операцій з надання послуг з міжнародних регулярних перевезень пасажирів, проведеної на підставі Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 07.03.2013 № 126/24-е, з якої вбачається, що застосування позивачем нульової ставки з ПДВ до операцій з надання послуг із міжнародних регулярних перевезень пасажирів повною мірою відповідає чинному законодавству України.

Фактичне здійснення позивачем господарської діяльності, а саме: міжнародних регулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття, платіжними дорученнями, реєстрами платіжних документів, видатковими та податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Доводи податкового органу, наведені в касаційні скарзі про те, що в ході перевірки встановлено, що позивачем до податкового кредиту у листопаді 2009 року двічі включено суми ПДВ за придбання канцелярських товарів у ТОВ «Технологія» згідно податкової накладної №1-35418/1 від 12.11.2009 на суму 468 грн., у тому числі ПДВ 78,00 грн., колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, відповідачем у висновках акта перевірки дане порушення не відображено, а саме: не зазначено, що позивачем було занижено податок на додану вартість в сумі 78,00 грн., у тому числі за листопад 2009 року, та відповідно, дана сума до спірних податкових повідомлень-рішень не включалася.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень, встановлених документальною плановою виїзною перевіркою позивача, на підставі чого судом правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.04.2015
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
826/2169/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення суду касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію