Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 у справі № 2а-5662/12/1070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/31416/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисенко І.В.

суддів Кошіля В.В. Моторного О.А

за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін:

від позивача Фоменко М.С.

від відповідача Донська К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду

від 23.05.2013

у справі № 2а-5662/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико - механічний завод»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико - механічний завод» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001071600 від 21.08.2012 та № 0000011600.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 скасовано та постановлено нову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивачем 14.08.2012 засобами телекомунікаційного зв'язку подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за липень 2012 року, отримання якої підтверджено квитанцією № 2;

- 20.08.2012 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2012 № 390/15/33011077;

- актом перевірки встановлено завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року у розмірі 15 757 703 грн., що в подальшому вплинуло на показники декларацій з податку на додану вартість наступних податкових періодів внаслідок включення зазначеної суми до складу податкового кредиту податкових декларацій наступних звітних періодів (з липня 2010 року по липень 2012 року);

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1)податкове повідомлення-рішення № 0000011600 від 21.08.2012, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за податковою декларацією за липень 2012 року на суму 15 209 772 грн.;

2)податкове повідомлення-рішення № 0001071600 від 21.08.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 688 513 грн. (з яких: 550 810 грн. - основний платіж та 137 703 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Позиція податкового органу полягає в тому, що декларація з ПДВ позивача за вересень 2010 року не визнана податковим органом як податкова звітність, а тому показники, зазначені у вказаній декларації, підлягають анулюванню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невизнання податковим органом декларації з ПДВ позивача за вересень 2010 року, правомірність якого підтверджена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2011 року по справі № 2а-8923/10/1070, унеможливлює відображення у рядку 26 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (та у деклараціях наступних податкових періодів) залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що призвело до визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Також, суд першої інстанції виходив з того, що при проведені камеральної перевірки податкової звітності позивача за липень 2012 року відповідач діяв у межах та у спосіб, визначений Податковим кодексом України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що невизнання податковим органом декларації за вересень 2010 року не позбавляє права позивача на відображення у рядку 26 декларації з ПДВ за жовтень 2010 року (та у деклараціях наступних звітних періодів) залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем проведено камеральну перевірку з порушенням вимог пп. 75.1.1, п.75.1, ст.75 Податкового кодексу України.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу проведення відповідачем камеральної перевірки позивача, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано статтею 76 Податкового кодексу України.

За змістом п.76.1, п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.200.10. ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що дії щодо проведення камеральної перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Крім того, питання про можливість задоволення судом конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та податковим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2012 року була подана позивачем 14.08.2012, а камеральна перевірка даних, задекларованих у вказаній декларації з податку на додану вартість була проведена відповідачем 20.08.2012, тобто, з дотриманням строків, передбачених п.200.10 ст.200 Податкового кодексу.

Таким чином, право контролюючого органу на проведення камеральної перевірки, передбачене пп.20.1.1 п.20.1 ст.20, ст.76 Податкового кодексу України, є реалізованим та не є юридично значимим для позивача, оскільки визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача (про наявність якого він стверджує та за захистом якого він звернувся до суду) з огляду на те, що за результатами перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, які є обов'язковими для платника податків.

Отже, в даному випадку саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, податкові повідомлення-рішення) , а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки) має бути об'єктом оскарження та може призвести до відновлення порушеного права платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області щодо проведення камеральної перевірки.

Щодо позовних вимог в частині спірних правовідносин, які виникли з приводу прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000011600 від 21.08.2012 та № 0001071600 від 21.08.2012, колегія суддів виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що значення рядку 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) декларації з ПДВ за липень 2012 року сформоване позивачем у червні 2010 року шляхом коригування податкових зобов'язань у сторону зменшення на суму 15 758 012 грн., яка переносилась до складу податкового кредиту наступних податкових звітних періодів, та на день подання декларації за липень 2012 року складало 15 209 772 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції помилково не було перевірено та не надано належної правової оцінки обставинам щодо підстав виникнення суми від'ємного значення податку на додану вартість, його подальшого відображення у податковій звітності наступних податкових періодах платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у червні 2010 року контрагентами позивача (покупцями) здійснено повернення раніше придбаних товарно - матеріальних цінностей, що підтверджується належним чином оформленими розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, на суму 78 790 059,15 грн. та ПДВ - 15 758 011,83 грн. В рядку 8.4 декларації з ПДВ за червень 2010 року позивачем зменшено податкові зобов'язання внаслідок повернення раніше реалізованих товарно - матеріальних цінностей на суму ПДВ у розмірі 15 758 012 грн., в результаті чого виникло від'ємне значення податку на додану вартість.

Податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року надіслана в адресу Іванківської МДПІ засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення, а проведене коригування податкових зобов'язань відображено у Додатку № 1 до декларації за червень 2010 року « Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості посилань податкового органу на неможливість встановлення факту повернення у червні 2010 року товару та місця його зберігання у зв'язку із порушенням кримінальної справи проти посадових осіб позивача, як на підставу зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у червні 2010 року, оскільки постановою Прокуратури м. Києва від 26.06.2012 скасовано постанови слідчих податкової міліції про притягнення посадових осіб позивача в якості обвинувачених, про оголошення розшуку керівника позивача та про обрання запобіжного заходу у вигляді підписки при невиїзд, внаслідок відсутності у їх діях доведеного складу злочину.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що поданими позивачем доказами підтверджено правомірність зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковій декларації за червень 2010 року, в той час як відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо неправомірного здійснення розрахунку коригування кількісних та якісних показників до податкових накладних.

Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що декларація позивача з ПДВ за вересень 2010 року була не визнана податковим органом як податкова звітність. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 у справі № 2а-8923/10/1070, яка набрала законної сили, визнано дії відповідача щодо невизнання податкової декларації позивача за вересень 2010 року податковою звітністю правомірними.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 2а-8775/10/1070, № 2а-627/11/1070, № 2а-1551/11/1070, № 2а-4496/12/1070 визнано протиправними дії Іванківської МДПІ щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, за грудень 2010, за лютий 2011, за серпень 2012 року відповідно.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що показники від'ємного значення податку на додану вартість з декларації за червень 2010 року переносились позивачем до декларацій наступних податкових звітних періодів, та відповідно до рядку 24 декларації за липень 2012 року становлять 15 209 772 грн.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що невизнання податковим органом декларації за вересень 2010 року не позбавляє права позивача на відображення у рядку 26 декларації з ПДВ за жовтень 2010 року (та у деклараціях наступних звітних періодів) залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на усе вищевикладене, постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання дій Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області щодо проведення камеральної перевірки протиправними підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі, а в іншій частині - постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Допустити заміну відповідача (Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби) його правонаступником - Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

2.Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

3.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 в частині задоволення позовних вимог про визнання дій Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області щодо проведення камеральної перевірки протиправними скасувати та залишити в силі в цій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 у справі № 2а-5662/12/1070.

4.В іншій частині - постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 залишити без змін.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.04.2015
ПІБ судді:
Борисенко І.В.
Реєстраційний № рішення
2а-5662/12/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції частково задовольнив скаргу контролюючого органу. Рішення суду апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання дій щодо проведення камеральної перевірки протиправними та залишено в силі в цій частині рішення суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію