Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 р. у справі № 817/3400/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21.04.2015р. м. Київ  К/800/34835/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В. Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Журова Р.В., Калістратова С.Є., Іващенка Ю.Ю.

відповідача - Дячука І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2014

у справі № 817/3400/13-а

за позовом Приватного підприємства «Дубенський консервний завод»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дубенський консервний завод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 19.04.2013 № 0000212200, № 0000222200, № 0000232200 та № 0000441702.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на правонаступника - Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПП «Дубенський консервний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 08.11.2010 по 31.12.2012, складено акт № 90/22/37352442 від 08.04.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ст. 51, п. п. 135.1, 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. пп. 139.1.6, 139.1.9, 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 5 217 623 грн.; п. 176.2 б) та г) ст. 176 ПК України, а саме: ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю; п. 185.1 а) ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 а), п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 44 417,66 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.04.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 953 042,75 грн., в т.ч.: 5 217 623 грн. основного платежу та 735 419,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000222200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 773,50 грн., в т.ч.: 44 418 грн. основного платежу та 7 355,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000232200 про нарахування суми штрафу в розмірі 510 грн.;

- № 0000441702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 020 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000222200 від 19.04.2013, судами обох інстанцій встановлено наступне.

Згідно з приписами ч. 1 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як встановлено в судовому порядку, при прийнятті вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував, що до початку проведення перевірки ПП «Дубенський консервний завод» надіслало засобами електронного зв'язку в електронній формі уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за вересень 2011 року, жовтень 2011 року та травень 2012 року, тим самим виконавши свій обов'язок встановлений в п. 49.3 «б» ст. 49 та п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, та скориставшись правом закріпленим ч. 2 п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України.

Доказів на підтвердження того, що податковим органом відмовлено у прийнятті таких уточнюючих розрахунків по податку на додану вартість за вересень 2011 року, жовтень 2011 року та за травень 2012 року до суду не надано, а тому податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000212200 та № 0000232200 від 19.04.2013, судами встановлено наступне.

До введення в дію Податкового кодексу України, згідно з приписами п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган не міг вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності.

Відповідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Зокрема, згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, є правомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимога Дубенської ОДПІ надати конкретно визначений перелік облікових регістрів є законодавчо не обґрунтованою, адже контролюючим органом не з'ясовано, яка система обліку використовується підприємством, наявність чи відсутність ведення тих чи інших зведених облікових документів тощо.

Крім того, відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як встановлено матеріалами справи, зі змісту опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, вбачається, що позивачем надано первинні податкові та бухгалтерські документи, а також зведені облікові документи (матеріальні звіти, виписки банку, реєстри отриманих та виданих податкових накладних) , які є достатніми для проведення перевірки, адже вони дозволяють здійснити контроль руху (надходження, видатку і залишків) товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів за звітними періодами, та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

На основі викладеного, є безпідставним застосування Дубенською ОДПІ штрафних (фінансових) санкцій передбачених п. 121.1 ст.121 Податкового кодексу України, зокрема, за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках передбачених цим Кодексом.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат за період 08.11.2010 по 31.12.2012 на суму 23 319 738,39 грн., судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючий орган безпідставно не врахував валові витрати, здійснені позивачем до 01.04.2011 та не дотримався вимог, встановлених п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при визначенні приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, адже коригуванню підлягають лише витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно положень ст. 9 зазначеного Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій, що в даному випадку встановлено судами обох інстанцій.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, в акті проведеної перевірки ПП «Дубенський консервний завод» № 90/22/37352442 від 08.04.2013, в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, відсутні посилання контролюючого органу на первинні документи, на підставі яких встановлено завищення ПП «Дубенський консервний завод» витрат за період 08.11.2010 по 31.12.2012 на суму 23 319 738,39 грн.

Також, судами попередніх інстанцій спростовано висновки податкового органу щодо порушення ПП «Дубенський консервний завод» ст. 51, п. 176.2 б) та г) ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого подано податкову звітність (за формою 1ДФ) не в повному обсязі та з недостовірними відомостями, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000441702 від 19.04.2013.

Відповідно до ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем своєчасно подавалася до податкового органу відповідна звітність та згідно з висновком податкового органу, бюджет не зазнав втрат, тому порушення вимог податкового законодавства, зафіксовані актом перевірки, є недоведеними, що підтверджено також висновками експертиз проведених в рамках розглядуваної справи.

Судами обох інстанцій також було враховано постанову від 25.12.2013 Головного управління Міндоходів у Рівненській області про закриття кримінального провадження. Згідно даної постанови кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013190000000106 від 13.05.2013, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінально процесуального кодексу Українизакрито, у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ПП «Дубенський консервний завод» складу кримінального злочину.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області її правонаступником - Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області.

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль 

Судді І.В. Борисенко   О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.04.2015
ПІБ судді:
Кошіль В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 817/3400/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги контролюючого органу. Рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію