Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.01.2015 у справі № 2а-6261/12/2070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2015 р. м. Київ К/9991/71302/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Приходько І.В., Цвіркун Ю.І.,

при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Харківська ОДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а-6261/12/2070

за позовом публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (далі - Товариство)

до Харківської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000180225, № 0000140225, № 0000150225 та № 0000190225. Позов мотивовано тим, що господарські операції позивача з акціонерним товариством «Коннектор» (далі - АТ «Коннектор»), товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «ДМФ» (далі - ТОВ «Промислова група «ДМФ») та приватним підприємством «Агрофірма «Земледар» (далі - ПП «Агрофірма «Земледар») відображені у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, позов задоволено повністю.

Харківська ОДПІ, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та прийняти новий судовий акт про відмову в задоволенні позову Товариства. Зокрема, скаржник зазначає, що суди безпідставно підтримали правову позицію позивача у справі, позаяк спірні операції не були опосередковані фактичним виконанням, а Товариством подано формальні документи, що не відповідають реальним фактам господарської діяльності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що Харківською ОДПІ було проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, оформлену актом від 19.04.2012 № 134/220-00278830.

За наслідками цієї перевірки Харківською ОДПІ було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000190225, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 156 441 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000150225 про нарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 323 410,25 грн. (у тому числі 263 991 грн. за основним платежем та 59419,25 грн. за штрафними санкціями) ;

податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000140225, згідно з яким Товариству визначено суми завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 8783 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000180225, за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 342 909 грн.

Під час цієї перевірки податкова інспекція дійшла висновків про:

заниження позивачем оподатковуваного доходу на 1 057 298 грн. внаслідок невключення до його складу вартості безоплатно отриманих товарів у рамках господарських правовідносин з АТ «Коннектор»;

безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарів у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Промислова група «ДМФ», яке відсутнє за місцезнаходженням, не має основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності, та здійснює проведення транзитних грошових потоків для отримання податкової вигоди третіми особами;

відсутність ділової мети в операціях з експорту соняшникової олії за участю комісіонера (ПП «Агрофірма «Земледар») з огляду на їх збитковий характер.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який регулював порядок формування валових витрат до 01.04.2011), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних) , що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промислова група «ДМФ», суди встановили, що у рамках виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.03.2011 № 1603 названий постачальник поставив в адресу Товариства парафін нафтовий твердий марки П-2 на загальну суму 34210 грн. Товар було оплачено позивачем у повному обсязі у безготівковому порядку; перевезення товару оформлено товарно-транспортною накладною; придбаний товар було використано позивачем у виробництві продукції - паперу парафінового.

Наведені обставини були цілком об'єктивно розцінені судами попередніх інстанцій як такі, що підтверджують реальність розглядуваних господарських операцій та обумовлюють правомірність відображення цих операцій Товариством у податковому обліку на підставі вищезазначених первинних документів.

По епізоду, пов'язаному з формуванням позивачем даних податкового обліку за операціями з АТ «Коннектор», суди, дослідивши умови договору поставки від 01.08.2011 № 69/11-4, цілком об'єктивно зазначили, що цей договір є оплатним, а тому відсутні підстави вважати товари, отримані Товариством у рамках вказаного договору, безоплатно одержаними у розумінні підпункту 14.1.13 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Подальше повернення позивачем товару постачальникові та здійснення у зв'язку з цим коригування кількісних та вартісних показників податкової звітності цілком відповідає положенням пункту 140.2 статті 140, пункту192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Виключаючи з податкового обліку позивача витрати Товариства за операціями з реалізації на експорт олії соняшникової у рамках виконання договору комісії від 03.11.2010 № 1-ЗД/РКФ-2010, укладеного з ПП «Агрофірма «Земледар» (комісіонер), податкова інспекція послалася на відсутність у цих операціях ділової мети з огляду на їх збитковий характер.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

А відтак у даному разі з огляду на обставини даної справи та доводи податкової інспекції, якими вона мотивує правомірність донарахування податкових зобов'язань по цьому епізоду, судам слід було ретельно перевірити наявність у позивача ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, у виконанні розглядуваних операцій з придбання та подальшого експорту олії соняшникової, відокремивши фактичну результативність цих операцій від запланованих очікувань платника.

Для цього судам необхідно було встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Однак суди вказаних обставин не дослідили. З оскаржуваних рішень не вбачаються мотиви, які б свідчили на користь висновку про те, що збиток від розглядуваних операцій не був очікуваним, а був наслідком звичайної господарської діяльності, що здійснюється платником на власний ризик.

Оскільки прийняття рішень у даній справі вимагає додаткового встановлення її обставин, що перебуває поза межами повноважень суду касаційній інстанції, а оспорювані суми донарахувань не розмежовані за окремими епізодами, то оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно враховувати наведені у цій ухвалі висновки Вищого адміністративного суду України та, використовуючи процесуальні засоби (як-от - витребування та дослідження необхідних доказів, допит свідків), встановити та надати правову оцінку обставинам, що входять до предмета доказування у справі, і за наслідками встановленого прийняти рішення відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі № 2а-6261/12/2070 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

Судді: І.В. Приходько, Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.01.2015
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-6261/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію