Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 у справі № 2а-6163/10/14/0170
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ К/9991/28916/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К. Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року

у справі № 2а-6163/10/14/0170

за позовом Державного підприємства «Морське»

до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, позов Державного підприємства «Морське» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 05 травня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Морське» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Морське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2010 року, за результатами якої складено акт № 358/23-00/00412808 від 23 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 05 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71 985,50 грн. (10 508,00 грн. - основний платіж, 61 477,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним застосуванням спеціального режиму оподаткування при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР до 01 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Як встановлено судами, відповідно до Галузевого стандарту України ГСТУ 202.001-96 позивач обробляє виноматеріали, що в подальшому реалізуються підприємствам вторинного виноробства, які використовують вказану сировину для виготовлення вин.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1996 року № 365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06 лютого 1996 року № 30/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 07 травня 1996 року № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 178/96-ВР), від 24 травня 1996 року № 216/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11 липня 1996 року № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Згідно з абзацом 1 статті 2 Закону № 178/96-ВР на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі однієї гривні за один літр.

При цьому слід зазначити, що в Законі № 178/96-ВР для визначення підакцизної продукції вживається слово «виноматеріали».

Разом з тим, саме по собі вживання у вказаному Законі слова «виноматеріали» не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом № 178/96-ВР до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Словом «напій» виходячи з його семантики позначається спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття. Алкогольним напоєм, в свою чергу, є напій, який містить алкоголь.

Отже, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь, а тому в даному випадку виноматеріали не є підакцизними товарами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування позивачем спеціального режиму оподаткування при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К. Федоров М.О.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.01.2014
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
2а-6163/10/14/0170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу було залишено без задоволення
Подальше оскарження
рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію