Ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 у справі № 2а/1770/1682/2011

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/70600/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Генерація»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011

у справі №2а/1770/1682/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Генерація»

до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, відповідно до п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п. 176.2 «д» ст.176 податкові агенти зобов'язані подавати до органу державної податкової служби, за місцем їх реєстрації, податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано Млинівській МДПІ податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за січень 2011 року, в рядку 07 якої задекларовано суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду в розмірі 3952,13 грн. В рядку 15 названої декларації задекларовано суму заборгованості з податку на доходи фізичних осіб (станом на 01.01.2011 року) в розмірі 22029,40 грн.

Згідно поданої до податкового органу податкової декларації з податку з доходів фізичних осіб за лютий 2011 року, в рядку 07 позивачем задекларовано суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду в розмірі 16010 грн. В рядку 15 названої декларації - суму заборгованості з податку на доходи фізичних осіб (станом на 01.01.2011) в розмірі « 0» грн.

Таким чином, подаючи декларацію за лютий 2011 року позивач визнав, що задекларовані ним показники податкових зобов?язань, що підлягають сплаті до бюджету у декларації за січень 2011 року є погашеними в період січень-березень 2011 року.

Всього позивачем задекларовано податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 41991,53 грн., які були відображені відповідачем в обліковій картці платника податку та підлягали сплаті до бюджету. Визначена позивачем сума зобов?язань була частково погашена за рахунок переплати, яка обліковувалась станом на 01.01.2011 та за рахунок платежів, що надходили від позивача у період з 05.01.2011 по 21.03.2011, що відповідає приписам п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Станом на 31.03.2011 у позивача виникла недоїмка в розмірі 12762,97 грн. та відповідно пеня нарахована на таку недоїмку в розмірі 22,10 грн. зі сплати податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб згідно декларації за лютий 2011 року, у зв?язку з чим 31.03.2011 на адресу позивача направлено податкову вимогу №12.

Відповідно до п. 54.1, п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/ виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України). Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за відсутності доказів сплати позивачем станом на 31.03.2011 до бюджету податкового боргу в сумі 12782,92 грн., який виник внаслідок самостійного декларування зобов?язань з податку з доходів фізичних осіб у деклараціях за січень-лютий 2011 року, прийняття відповідачем оспорюваної податкової вимоги є правомірним.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування, з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Генерація» відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук, Ю.І.Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.10.2014
ПІБ судді:
Ланченко Л.В.
Реєстраційний № рішення
2а/1770/1682/2011
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного  суду України не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію