Ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 у справі №2а-2470/429/11

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/800/15519/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії судді:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року

у справі №2а-2470/429/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області, правонаступником якої є Новоселицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі по тексту - відповідач, Нвоселицька ОДПІ ГУ Міндоходів у Ченівецькій області), в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення від 08 лютого 2011 року №42/17 та №43/17.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 з огляду на встановлення не допущення позивачем перевищення гранично допустимого розміру 500000,00 грн. виручки від реалізації продукції, що підтверджує право застосування спрощеної системи оподаткування.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог. Позиція суду апеляційної інстанції полягала в тому, що відповідачем правомірно включено до загального обсягу виручки позивача 32000 грн., одержаних від ПП ОСОБА_5, що є оплатою за реалізований товар, а не поворотною фінансовою допомогою.

За результатами розгляду касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно було дослідили обставини щодо перевищення платником єдиного податку граничного розміру виручки у певному звітному періоді, а саме, встановити дату здійснення господарських операцій, які зумовили перевищення розміру виручки, визначеного статтею 1 указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», вивчити необхідність включення отриманих сум до складу виручки, перевірити правильність розрахунку податковим органом суми податку та штрафних санкцій.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено повністю з огляду на встановлення судом факту відображення позивачем в книзі обліку доходів і витрат приватного підприємця надходження грошових коштів в повному обсязі та відповідності загальної суми отриманої позивачем виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) гранично допустимій нормі в розмірі 500000,00 грн.

За результатами перегляду зазначеної постанови в апеляційному порядку постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року скасовано та постановлено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Позиція суду апеляційної інстанції полягала у правомірності віднесення податковим органом до загального обсягу виручки позивача 32000,00 грн., які отримані позивачем на розрахунковий рахунок від ПП ОСОБА_5 Крім того, Вінницьким апеляційним адміністративним судом встановлено, що сума перевищення гранично допустимого розміру 500000,00 грн. виручки, складається із грошових коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від ВАТ «Припрутської ПМК-152» 10 вересня 2009 року в розмірі 40000,00 грн. та 9489,00 грн. - частина 30000,00 грн., які надійшли 20 серпня 2009 року.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року - залишити без змін.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у період з 29 грудня 2010 року по 10 січня 2011 року Новоселицькою МДПІ у Чернівецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 і.н. НОМЕР_1 за період 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 24 січня 2011 року № 28/17-007/НОМЕР_1, яким встановлено, що протягом здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування позивачем допущено перевищення граничного розміру отриманого в період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року обсягу виручки (500000,00 грн.), що стало підставою для винесення 08 лютого 2011 року спірних податкових повідомлень-рішень № 42/17 про донарахування податку на додану вартість в сумі 54766,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 15561,50 грн., а також № 43/17 про донарахування податку з доходів від підприємницької діяльності в сумі 41924,05 грн. та штрафних санкцій в сумі 10481,02 грн., всього на суму 122732,57 грн.

Основним нормативно - правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини та запроваджував спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва був указ Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Указ №727/98).

За змістом статті 1 названого Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 5 Указу №727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує доходи за умов, відмінних ніж встановлено Указом для провадження спрощеної системи оподаткування, зокрема, якщо дохід (виручка) перевищує 500 тис. грн. на рік, то сума такого перевищення, у період виникнення спірних правовідносин, підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92.

Аналіз наведених положень Указу №727/98 дає підстави для висновку, що визначальним питанням для вирішення справи є встановлення отримання позивачем доходу (виручки) у розмірі, що перевищує 500000,00 грн. на рік.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на обґрунтування правомірності визначення суми доходу, яку отримано позивачем, податковий орган посилається на встановлення під час перевірки факту неврахування суб'єктом господарювання під час заповнення та подання звітності про отримані доходи у третьому кварталі 2009 року доходів, які були отримані на розрахунковий рахунок, відкритий в банку «Надра».

Однак, в порушення приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (далі по тексту - Порядок №984), в акті від 24 січня 2011 року № 28/17-007/НОМЕР_1 відсутні посилання на первинні або інші документи, які підтверджують порушення позивачем податкового законодавства.

Зокрема, на виконання вимог пунктів 5.2 та 5.3 Порядку №984 в акті перевірки не зазначено від якої саме операції сума виручки не була включена суб'єктом господарської діяльності до податкової звітності, не названо які саме господарські операції склали суму перевищення визначеного Указом №727/98 ліміту виручки.

З огляду на викладене, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, якими закріплено, що саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування правомірності винесеного ним рішення, у разі незгоди з вимогами позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності податкових повідомлень - рішень, які є предметом оскарження в суді.

Посилання Вінницького апеляційного адміністративного суду на постанову Верховного суду України від 03 грудня 2010 року №21-39а10 в обґрунтування свого рішення про відмову в задоволенні позову та віднесення до складу виручки, отриманої позивачем, 32000,00 грн. поворотної фінансової допомоги, колегія суддів вважає помилковим.

Так, Верховний суд України, розглядаючи заяву дочірнього підприємства «Лазурний» комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» (далі - підприємство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року у справі за позовом Підприємства до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, дійшов висновку, що кошти, отримані підприємством на розрахунковий рахунок з місцевого бюджету фактично отримані за технічне обслуговування ліфтів, вивезення сміття, придбання контейнерів, благоустрій територій тощо, тобто внаслідок здійснення операцій з надання послуг.

Натомість у справі, яка розглядається, грошові кошти, отримані позивачів від ПП ОСОБА_5 є поворотною фінансовою допомогою, а тому визначенням виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), наведеним у частини 3 статті 1 Указу №727/98 не охоплюються.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2.Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі №2а-2470/429/11 скасувати.

3.Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року у справі №2а-2470/429/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.05.2015
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
№2а-2470/429/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу третьої особи, рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію