Ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.01.2015 у справі №2-а-8983/12/2070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/12961/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В., Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду

від 05.02.2013 року

у справі №2-а-8983/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000391720 від 26.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.181.1, ст.181, п.183.10, ст.183, п.185.1, ст.185, абз. «а» п.187.1, ст.187, Податкового кодексу України - занижено податкові зобов'язання в сумі 57223,00 грн., та п.49.1, п.49.2, п.49.18, ст.49 Податкового кодексу України - не надано 11 декларацій з ПДВ за лютий 2011 року - грудень 2011року.

На підставі вище зазначеного відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000391720 від 26.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 57223,00 грн., за штрафними санкціями - 8040,75 грн., всього на загальну суму - 65263,75 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що позивач відповідно до норм Податкового кодексу України мав бути зареєстрований як платник податку на додану вартість, оскільки за період з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року отримав (задекларовано згідно звітів РРО) дохід у сумі 304076,87 грн. та зобов'язаний був подавати до органу державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно п. 181.1, ст.181 Податкового кодексу України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/ послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 гривень, така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу.

Згідно п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Згідно абз. «а» п. 187.1, ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/ послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Перевіркою встановлено, що підприємець за період з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року отримав (задекларовано згідно звітів РРО) дохід у сумі 304076,87 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Заповнення та подання податковими агентами податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб (далі - декларація) передбачено пп. «д» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року.

Декларація подається до податкового органу на бланку встановленої форми, яка затверджена наказом ДПА України від 31.01.2011 року №58, що зареєстрований в Міністерстві юстиції від 09.02.2011 року № 165/11903.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за перевіряємий період з 01.01.2009 року по 31.12.2011року звітував за загальною системою оподаткування.

За вказаний період декларація подавалась до податкового органу за місцем реєстрації на бланку встановленої форми за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю. Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування.

Так, податковим органом встановлено, що підприємець за період з 01.02.2010 року по 31.01.2011року отримав (задекларовано згідно звітів РРО) дохід у сумі 304076,87 грн.,та надано розрахунок за період з лютого 2010 року по січень 2011 року на суму 304076,87 грн. Однак, відповідно наданим документам позивача (задекларовано згідно звітів РРО) , отриманий дохід за період з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року складає 292676,94 грн.

Тобто, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/ послуг позивачем за перевіряємий період (протягом останніх 12 календарних місяців) не перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), що підтверджено копіями податкових декларацій, копією виписки з рахунків за період з 01.02.2010 року по 01.01.2011 року.

Що стосується протиправності неподання позивачем податкових декларацій платника ПДВ за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року, то судом першої інстанції правильно зазначено, що обов'язок (і можливість) подання таких декларацій наявні лише у зареєстрованого платника ПДВ.

Таким чином, висновок Харківської ОДПІ про те, що позивач підлягав обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість за період з лютого 2010 року по грудень 2011 року з відповідним нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ є протиправним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року по справі №2-а-8983/12/2070.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст.254 КАС України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Борисенко І.В. підпис Костенко М.І.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.01.2015
ПІБ судді:
Голубєва Г.К.
Реєстраційний № рішення
№2-а-8983/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника задоволено. Постанову апеляційного адміністративного суду скасовано та залишено в силі постанову окружного адміністративного суду. Справу повернуто до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію