Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014 у справі №2а-6270/10/1770
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/55652/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Бовкуна В.В.,

представника позивача Ганжа Ю.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011

по справі №2а-6270/10/1770

за позовом Торгово-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполь»

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011, позовні вимоги Торгово-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполь» до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001092340/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1094616,00грн., у тому числі за основним платежем 729744,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 364872,00грн.- визнано протиправним та скасовано. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області 26.08.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» та Сарненським районним відділом освіти РДА за період з 01.01.2008 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року в сумі 729744,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполь» з придбання робіт (товарів, послуг) у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» мають безтоварний характер.

Зокрема, перевіркою встановлено невідповідність документів обліку (податкових накладних, актів виконаних робіт, накладних) дійсності, в зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності та відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій і, відповідно, неможливість фактичного здійснення вищевказаних господарських операцій, відсутність ліцензії, непричетність директора Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» до діяльності підприємства, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

За результатами перевірки Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт перевірки від 16.11.2010 №531/23/20010348 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001092340/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1094616,00грн., у тому числі за основним платежем 729744,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 364872,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх помилковими та передчасними з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

З метою дослідження фактичного придбання робіт і товару судам необхідно було аналізувати умови договорів з контрагентом, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з'ясовувати підстави, порядок, зміст, обсяги робіт і товарів відповідно до умов договорів, мету придбання таких робіт і товарів, вартість та порядок їх поставки, економічну доцільність залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» до виконання робіт.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безтоварності господарських операцій з поставки підрядних робіт та направленість взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» на безпідставне формування валових витрат з метою заниження податкових зобов'язань, суди повинні були з'ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати роботи у зазначеного контрагента, реальне виконання відповідних підрядних робіт саме Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп».

Крім того, судами залишено поза увагою доводи відповідача щодо неможливості встановлення особи, якою виконано підписи на первинних документах, отриманих позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», а також не з'ясували обставин щодо стану кримінальної справи щодо директора Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» до діяльності (чи винесено вирок чи закрито кримінальне провадження, підстави для закриття (реабілітуючі чи нереабілітуючі), чи встановлені такими рішеннями обставини щодо здійснення господарських операцій з позивачем, за якими останнім сформовано спірні валові витрати та податковий кредит) .

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій, судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентами, не витребувано докази на підтвердження переміщення та оприбуткування позивачем отриманих товарів, не досліджено використання придбаних ним товарів і послуг у власній господарській діяльності, не з'ясовано наявність у позивача основних фондів чи оренди приміщень для ресторанів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 по справі №2а-6270/10/1770 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

 Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

 Судді: __________________ Л.І. Бившева __________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.11.2014
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2а-6270/10/1770
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію