Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014 у справі № 2а-1670/5188/12
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/8756/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.,

за участю представників позивача: Мальцева І.В.,

відповідача: Сахарова М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської митниці

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2012

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013

у справі № 2а-1670/5188/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Довженка»

до Полтавської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Довженка» (надалі - позивач, ТОВ «Агрофірма ім. Довженка») до Полтавської митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012 № 25 та № 26.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської митниці від 19.06.2012: № 25, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 317,78 грн. основного платежу та 1 579,45 грн. штрафних санкцій; № 26, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на територію України, у розмірі 534,13 грн. основного платежу та 133,53 грн. штрафних санкцій, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 в частині задоволення позовних вимог і відмовити в позові в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Полтавською митницею проведено позапланову виїзну перевірку стану дотримання законодавства ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» з питань митної справи, за результатами якої складено акт перевірки від 29.05.2012 № 0003/12/806000000/003770394.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено факти невірного визначення коду товару «металоконструкції з чорних металів, не з листових матеріалів, призначені для збірки приміщень корівника тваринницького комплексу», який оформлений за наступними вантажними митними деклараціями: від 01.07.2009 № 806000004/2009/350619, від 01.07.2009 № 806000004/2009/350620, від 14.07.2009 № 806000004/2009/350673, від 14.07.2009 № 806000004/2009/350674, від 14.07.2009 № 806000004/2009/350675, від 16.07.2009 № 806000004/2009/350694, від 16.07.2009 № 806000004/2009/350695, від 16.07.2009 № 806000004/2009/350698, від 22.07.2009 № 806000004/2009/350729, від 22.07.2009 № 806000004/2009/350730, від 22.07.2009 № 806000004/2009/350731, за кодом товару 7308909900 згідно з УКТЗЕД. Ставка ввізного мита на товари, що класифікуються за цим кодом - 0 %.

За висновками акта перевірки, відповідно до Правила 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, - складові конструкції корівника та доїльної зали тваринницького комплексу, як збірні будівельні конструкції, слід класифікувати за кодом 940600800 згідно УКТЗЕД. Ставка ввізного мита на товари, що класифікуються за цим кодом складає 5 %.

Також в акті перевірки визначено про те, що згідно відомостей, відображених підприємством в бухгалтерських регістрах відносно зовнішньоекономічного контракту від 25.07.2011 № 25072011 (постачальник - фірма ТОВ «Рьорен-унд Пумпенверк Бауер Гезельшафт М.Б.Х.»), оприбутковано імпортовані товари у сумі 37 376,75 Євро. За ВМД № 806000011/2011/351284 від 26.009.2011 ці товари оформлено на суму 34 476,75 Євро, що на 2 900 Євро менше, ніж оприбутковано підприємством та сплачено іноземному партнеру за поставлені товари.

Згідно п. 2 додатку № 1 від 25.07.2011 до зовнішньоекономічного контракту від 25.07.2011 № 25072011 товар ввозиться на територію України на умовах поставки DAP Гоголево (Інкотермс-2010). В п. 3 «ціна і умови оплати» вищевказаного додатку зазначено, що вартість товару складає 37 376,75 Євро. В інвойсі № 0000328131 від 13.09.2011 також відображена вартість імпортованих товарів на умовах поставки DAP - 37 376,75 Євро. Відповідна сума перерахована ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» іноземному партнеру, що підтверджується платіжними дорученнями.

З цих підстав митним органом зроблено висновок, що під час декларування товарів їх митна вартість була занижена на 2 900 Євро або на 31 054,78 грн., та під час митного оформлення цих товарів не в повному обсязі були сплачені митні платежі до Державного бюджету України на загальну суму 6 851,91 грн., в тому числі: ввізне мито - 534,13 грн., податок на додану вартість - 6 317,78 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.05.2009 між компанією «Анкор инвестментс лимитед» (продавець) та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (покупець) укладено контракт № 08-04-02. У відповідності з даним контрактом продавець приймає зобов'язання поставити обладнання конструкції, а також виконати проектні та інженерні роботи відповідно до Додатків, які є невід'ємною частиною даного контракту. Продавець продає, а покупець купує обладнання конструкції, вказані в Додатках. Відправником за даним контрактом є компанія з обмеженою відповідальністю «БАУЕР Текникс с.р.о.». Загальна сума контракту включає, окрім іншого, поставку обладнання та конструкцій і складає 1 054 215 євро.

Нормами п. 35 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом п. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно ч.1 ст. 262 Митного Кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1863, визначено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів. Ведення УКТЗЕД передбачає, зокрема, визначення процедури та встановлення форми рішення щодо класифікації товарів в УКТЗЕД.

Як вбачається із заяв ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», поданих до Полтавської митниці відповідно до Порядку прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД, - рішенням митного органу код товару, що імпортувався позивачем, визначено: 7308909900 згідно з УКТЗЕД.

При здійсненні митного оформлення позивачем було виконано вимоги, передбачені Порядком прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД. В свою чергу, працівниками митниці здійснено необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа «Під митним контролем» та здійснено митний контроль, який включає перевірку правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами) та перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг по їх сплаті відповідно до законодавства. Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб митниці зауважень до ВМД, поданих позивачем, не було. Посадова особа відповідача - інспектор здійснив перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у кожній ВМД відповідним штампом «сплачено» та особистим підписом. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару відповідач не скористався.

За змістом ст. 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів, рішення яких є обов'язковими для підприємств і громадян.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) , то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати проведеної перевірки.

Наведений висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Торговий дом Астрон» до Східної митниці Державної митної служби України та постанові від 05.03.2013 у справі за позовом Приватної фірми «АПІЯ» до Харківської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з урахуванням наведених обставин та положень част. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність в діях позивача порушень податкового та митного законодавства в частині визначення коду під час митного оформлення імпортованого товару.

Що стосується позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в частині донарахування митних платежів у зв'язку із заниженням ним митної вартості поставлених товарів, колегія суддів апеляційної інстанції обґрунтовано не погодилась з висновком суду першої інстанції щодо необхідності їх задоволення, з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень ст. 188 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якою були визначені податкові збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/ послуг.

Умови поставки товару згідно із контрактом від 25.07.2011 № 25072001 та вартість цього контракту представниками позивача не спростовувались, як і не заперечувався факт невіднесення транспортних витрат за поставку товару на митну територію України, які є складовою вартості товару, до МВД від 26.09.2011 № 806000011/2011/351284 і, відповідно, несплати із суми вартості транспортних послуг - 2 900 Євро або 31 054,78 грн. митних платежів, а саме: ввізного мита - 534,13 грн., податку на додану вартість - 6 317,78 грн.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового скасування рішення суду першої інстанції в частині, якою задоволено позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської митниці від 19.06.2012: № 25, в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 6 317,78 грн. - за основним платежем, 1 579,45 грн. - за штрафними санкціями, та № 26, в частині визначення суми мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на територію України, у розмірі 534,13 грн. - за основним платежем, 133,53 грн. - за штрафними санкціями.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 22.01.2013 та скасуванні рішення суду першої інстанції в частині, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.11.2014
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
2а-1670/5188/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію