Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 у справі № 2а-1957/12/1070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/29683/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є.,

Костенка М.І. Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у справі № 2а-1957/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея СК»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орхідея СК» (надалі також - позивач, ТОВ «Орхідея СК») звернулось до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 квітня 2012 року №0000522301 та №0000532301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 19 червня 2014 року сторони явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. За таких обставин, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 6 квітня 2012 року №0000522301 (збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 523176 грн.) та №0000532301 (збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 493424 грн.) стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16 березня 2012 року № 65/232/32628714, про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 504790 грн., підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 393323 грн., частин 1 та 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Орхідея СК» з зазначеним у акті перевірки постачальником ТОВ «БК Арміс» за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, мотивуючи рішення, яким зроблено висновок щодо безпідставності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили із того, що надана до суду первинна документація щодо господарських правовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «БК Арміс» складена відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує реальність господарських операцій. Окрім того, суди виходили із того, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі в Київській області Свінціцького І.В. по кримінальній справі №13-8373 та наказу ДПІ від 12 березня 2012 року № 22, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Орхідея СК» з питань достовірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року. За результатами вказаного контрольного заходу позивачу донараховано податкові зобов'язання за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Так, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки відповідачем) визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на момент прийняття податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення податкових повідомлень-рішень) встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства, чинного на момент прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на момент виникнення правовідносин, не конкретизували коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відтак відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України на момент прийняття податкових повідомлень-рішень врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Постанова, на підставі якої було призначено перевірку, була прийнята слідчим в рамках слідства по кримінальній справі №13-8373.

Виходячи з цього, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акта перевірки, призначеної відповідно до постанови СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі в Київській області Свінціцького І.В. по кримінальній справі № 13-8373 та відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Вказане свідчить про те, що прийняття оспорюваних у вказаній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень від 6 квітня 2012 року №0000522301 та №0000532301 відбулось відповідачем передчасно та без дотримання положень пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, враховуючи наведені вище норми податкового законодавства та встановлені попередніми судовими інстанціями обставини, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій помилково вдались до дослідження правомірності формування платником податку даних податкового обліку з податку на додану вартість і податку на прибуток, а також встановлення факту реального, товарного характеру здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки будь-які висновки, зроблені судами внаслідок встановлення таких обставин справи, не є належним обґрунтуванням мотивів, які мають бути покладені в основу судового рішення як про задоволення, так і про відмову в задоволенні позову у цій справі, з огляду на те, що контролюючий орган не мав законних підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі, в межах якої було призначено перевірку позивача в порядку кримінально-процесуального законодавства.

Між тим, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, яка призначена на виконання постанови СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі в Київській області Свінціцького І.В. по кримінальній справі № 13-8373 відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків грошового зобов'язання, розрахованого за результатами такої перевірки та буди предметом дослідження судами при встановленні правомірності, чи протиправності формування платником податку даних податкового обліку.

Отже, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, який не спростований доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені передчасно, а тому не ґрунтуються на нормах закону та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.І. Костенко, М.В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.06.2014
ПІБ судді:
Блажівська Н.Є.
Реєстраційний № рішення
2а-1957/12/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію