Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 у справі № 2а-17610/12/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/33007/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.,Веденяпіна О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд - Кам'янець»

на постанову Окружний адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013

у справі №2а-17610/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд - Кам'янець»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд - Кам'янець» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інвестбуд - Кам'янець») звернулося до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 №0000481530, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 2403758,00 грн.; визнання право ТОВ «Інвестбуд - Кам'янець» на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 2403758,00 грн.; визнати протиправними рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про відмову у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за квітень-вересень 2012 року та невизнання зазначеної звітності як податкової.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, позов задоволено частковою. Визнано протиправним рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про відмову у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за квітень-вересень 2012 року та невизнання зазначеної звітності як податкової. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що згідно акту перевірки зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 (зі змінами і доповненнями) а саме, завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за червень 2012 року в сумі 2403758,00 грн.

Підставою для висновків податкового органу, з якими погодились суди попередніх інстанцій, стало те, що від'ємне значення, яке не було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, не може бути задеклароване у рядку 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) пізніше 1095 днів після отримання права на бюджетне відшкодування. Законом не передбачено можливості платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання бюджетного відшкодування після настання права на таке відшкодування.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, оскільки позивач не підпадає під категорію осіб визначених п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, та оскільки виникла різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, якою заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно підпункту 4.6.4 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації) , подається (Д2 - додаток 2).

Підпунктом 4.6.5 пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що платники, які відповідно до ст. 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3 - додаток 3).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в пп. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 та в п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.

Таким чином, сума, розрахована за правилами ст. 200 Податкового кодексу України, набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

 Положеннями ст. 200 Податкового кодексу України не передбачено застережень щодо участі фактичної сплати ПДВ постачальникам у розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ та напрямів його використання при складанні декларацій з ПДВ (для визначення від'ємного значення чи перекриття поточних податкових зобов'язань з ПДВ). Участь цієї сплати у розрахунку бюджетного відшкодування обмежується лише розміром від'ємного значення з ПДВ.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту вищевикладеного, слідує, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, не можна визнати правомірною.

Приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначають правовідносини, які складаються з приводу бюджетного відшкодування ПДВ, а спірні правовідносини склались з приводу формування суми від'ємного значення з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій не визначено правомірність підстав з яких податковий орган дійшов висновків про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, а саме чи це порушення відбулось внаслідок порушення позивачем строків визначених п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, або внаслідок порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України у липні 2007 року - травні 2009 року, оскільки зазначені підстави є взаємовиключними.

Крім того, при новому розгляді справи судам, для того, щоб у кожному окремо взятому звітному періоді визначити, в яких саме звітних періодах у платника виникла сума від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, необхідно розкласти значення рядка 24 декларації поточного звітного періоду на складові частини, які відповідають такій від'ємній різниці за кожен окремо взятий період.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд - Кам'янець» задовольнити частково

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис )О.І. Степашко

Судді (підпис) С.Е. Острович, (підпис)О.В. Веденяпін

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.02.2015
ПІБ судді:
Степашко О.І.
Реєстраційний № рішення
2а-17610/12/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга платника податків була задоволена частково, рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
На новому розгляді постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов платника було задоволено часткового – було визнано протиправними рішенння контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкових декларацій з ПДВ. Вищим адміністративним судом було відкрито касаційне провадження по справі за скаргою платника.
Замовити персональну презентацію