Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 у справі № 0870/9984/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/49902/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисенко І.В.

суддів Кошіля В.В.Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходівна

постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2012

та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013

у справі № 0870/9984/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 №0000260024, №0000250024, №0000270024.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що рішення судів прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року у сумі 13 464 699 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2012 року у сумі 16 586 464 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період, за результатами якої складено акт від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.14.1.181 п.14.1, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.10.2010 №1002, розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 №1492, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2012 року на 74 665 грн. та суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року на 357 095 грн.;

- на підставі акту від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536 відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000260024 від 12.10.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 74 665 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000250024 від 12.10.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 357 095 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 178 547,50 грн.;

- відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2012 № 407/24-0/00186536;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.14.1.181 п.14.1, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.10.2010 №1002, розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 №1492, в результаті чого позивачем завищено заявлену за серпень 2012 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 74 665 грн.;

- на підставі акту від 05.10.2012 № 407/24-0/00186536 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000270024 від 12.10.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 74 665 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 37 332,5 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення з податку на додану вартість слугував висновок відповідача щодо порушень, допущених суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання до позивача, зокрема, що операції ТОВ «Трейдсплав» не підтверджуються з врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Задовольняючи позов, суд першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що висновки контролюючого органу про наявність порушень, встановлених актами перевірок, є помилковим та спростовані дослідженими під час розгляду справи доказами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

За змістом п.200.1 ст.200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (правонаступником якого є позивач у справі), як покупцем, та ТОВ «Трейдсплав», як постачальником, укладено договір поставки № 11101280 від26.10.2010, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити феросплави та інші матеріали.

Дослідивши подані позивачем докази, в тому числі первинні документи, складені за результатами здійснення господарських операцій з його контрагентом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ними підтверджено факт реального виконання укладених позивачем правочинів з ТОВ «Трейдсплав».

При цьому, судами встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Трейдсплав» на час здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, в тому числі, зареєстрований платником податку на додану вартість, а поданими позивачем доказами підтверджено обставини перевезення товару, його оплату, а також факт його використання у власній господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що актом камеральної перевірки від 05.10.2012, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000270024 від 12.10.2012, встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року на 74 665 грн. Вказаний висновок обґрунтовано тим, що актом від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536 встановлено завищення позивачем від'ємного значення суми ПДВ за липень 2012 року, а тому, на думку відповідача, розмір бюджетного відшкодування за серпень 2012 року є завищеним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що виявлені актом від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536 порушення не можуть впливати на показники поданої позивачем декларації з ПДВ за серпень 2012 року, оскільки узгодження сум податкових зобов'язань (узгодження суми зменшеного від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року податковими повідомленнями рішеннями від 12.10.2012 №0000260024, №0000250024) не відбулося.

Таким чином, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, судова колегія вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача щодо встановлених актами перевірок порушень позивачем вимог податкового законодавства є помилковими та спростованими під час розгляду справи доказами, та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.02.2015
ПІБ судді:
Борисенко І.В.
Реєстраційний № рішення
0870/9984/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд відхилив касаційну скаргу податкової інспекції та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію